Ще хотів сказати - війна така штука що вона вас буде перевіряти постійно і краще бути готовим і знати куди ти їдеш ніж плити по течії і потім гризти лікті коли вам видадуть повістку чи того хлеще бусифікують з вулиці. В вас був і є напевно ще є час підготувати себе щоб бути впевненими в своїх знаннях та навичках. Що не можна робити на війні так це пускати все на самоплив, тому якщо ви досі себе обманюєте закінчуйте з цим шкідливим процесом (стосується військових та цивільних). Усім хто у війську бажаю знаходити завжди ці внутрішні сили продовжувати і не зациклюватися на зовнішніх подразниках.
Ось так було виходиш на задачу, а тобі на зустріч їде жменя 300х суміжників.. Ті хто виступали на спортивних змаганнях чи дрались в лісі/місті знають це відчуття вигорання перед подією. І це доволі тяжкий труд втримати свій мозок без накручування перед основними подіями, коли все навколо питається тебе демотивувати 300ті, наша розбита техніка, єбуча спека і маршрут в 7км де спершу їдеш як на долоні з мінімальним укриттям і тільки пізніше починаються безкінечні окопи з великою кількістю ходів і не зовсім зрозумілим маршрутом де до фінальної точки без провідника хер доїдеш. Опис маршруту був в дусі окоп закінчується там буде хамер розбитий його треба обійти і зайти там далі в інший окоп а потім перейти на іншу сторону там розбитий танк і за ним запригнути в окоп і тд. З приміткою що з маршрута не сходьте там не все розміноване. Саме головне це в голову колони поставити людину в якої відсутній топографічний крєтєнізм бо інакше біда)
