У підручниках історичні постаті давнини частенько подають доволі сухо, так, немовби в них на думках завжди були тільки якісь видатні історичні справи і нічого більше. Тим не менш, історичні постаті давнини були насамперед людьми, а не історичними постатями, і точно вже не думали про творення якихось там історичний подій 24/7. Більше того, дуже багато з них 24/7 думали про улюблену їжу, чисто як і ми коли хочеться дерунчиків або там пляцочка 🤰 Нещодавно я згадувала Уесуґі Кеншіна, який в підручниках описується як видатний воїн і стратег, прозваний “Богом Війни”; так от, цей “Бог Війни” був готовий вбити за порцію умебоші і піалу-другу саке. Він був відомим поціновувачем алкоголю, а що краще пасує до саке, ніж мариновані сливи умебоші? 😩❤️ “Одноокий Дракон” Дате Масамуне на всіх гравюрах виглядає доволі злісним, але в житті тільки і думав, що б то такого смачненького приготувати, він фактично Ектор-Хіменес Браво періоду Сенґоку. Масамуне проводив на кухні майже весь свій вільний час і винайшов купу страв, серед яких найвідомішими є зунда-мочі, які зараз вважаються традиційною їжею його рідного Сендаю. “Якщо вас анітрохи не цікавить приготування страв, у вас немає серця”, казав Масамуне. 😔☝🏻 Ода Нобунаґа, головний антагоніст і водночас протагоніст епохи Сенґоку, пішов би на все заради солодкого. Він неіронічно дозволив португальцям просувати християнство на теренах Японії тільки за солодкий хабар, баночку цукрових цукерочок конпейто, і ще й регулярно просив у них добавки. 🥺🧃 Тойотомі Хідейоші, васал Нобунаґи, був невибагливим у своїх вподобаннях; незважаючи на свою заможність і можливість харчуватися якимось вишуканими наїдками, серце Хідейоші займала тільки вона – рисова каша варіґаю, зварена з дрібно перетертого на кам‘яному млинку рису. Можливо, він так любив її тільки тому, що в ті часи вірили, що варіґаю сприяє довгій тривалості життя і міцному здоров‘ю. Ішіда Міцунарі не міг жити без хурми – одному разу йому відправили 100 хурм у подарунок, а він так втішився, що написав у відповідь довжелезного листа з подяками, де писав “дякую, щиро дякую, дуже дякую, що знаєте про мою любов до хурми!!” хто з вас? Якби я була історичною постаттю, я б хотіла, щоб мене пам‘ятали за мою любов до дерунів, а ви? 😔