дайфуку вишневий коло хати 🌸

Сова на кленовій гілці, Утаґава Хірошіґе, 1832-1833

Щороку в пост-новорічний період у Японії стабільно вмирає пару десятків, якщо не сотень, людей. Причина завжди одна і та сама — традиційна новорічна страва, мочі. 😔

Так-так, ті самі пекельні сечі мочі, які всі так полюбляють. Як я вже колись згадувала у пості про різницю між мочі і дайфуку, у Японії мочі фундаментально відрізняються від нашої української інтерпретації: класичні мочі — це такі пляцочки з рисового тіста без начинки, досить тверді і несолодкі. І ось через те, що вони такі тверді, щороку ними насмерть давляться кілька десятків людей, особливо дітей і пенсіонерів, і найбільше — саме у новорічний період.

Немає мочі терпіти ці пекельні борошна... 😭🤌🏻

Цуценята, Камісака Секка, 1909-1910

Невігласи тут? 😔

Цікаво подивитися на видавництво, яке попри все хоче псувати репутацію руснявим перекладом і співпрацею з такою контроверсійною особою, як сенсей (якщо це не Астролябія, ясна річ).

Сподіваюся, що у українському книговиданні цей рік буде нарешті роком без поліванівки 🛐🛐🛐🙏🏻🙏🏻🙏🏻

Зимова річка, Камісака Секка

"Цейво, осьо посеред дороги лежить відкрита упаковка натто... це Відень, ало???"

"Я думаю, що це пастка на японців."

Моє нове улюблене японське слово — буквально "туалетний обід", бенджьомеші, яке означає "сидіти у туалетній кабінці і їсти на самоті" 😔💔

Хто з вас?

Опале листя, Комура Сеттай, 1924

я вас люблю, тому від серця вам відірву один з своїх улюблених японських гуртів — イツエ 😩😩🛐🛐❤️❤️

На жаль, він давно вже розпався, так і не набувши популярності, але їхні пісні завжди були і будуть у саме серденько 😔❤️ тому при нагоді послухайте, будь ласка, може вам теж сподобається 🥺 дуже файно так пасивно японську вчити через музику

крім пісні вище, дуже рекомендую цю, цю і цю, дуже вайбові 😭💔

якщо у вас раптом є щось схоже, то поділіться, будь ласка 😔🙏🏻

Кошенятка, Юзу Като

Як думаєте, в чому феномен японського довголіття?

Феноменальне японське довголіття, оспіване численними одами у соцмережах, з чим тільки не пов‘язують: зі здоровим способом життя, якісною медициною, винятковою користю японської традиційної їжі, сприятливим кліматом і навіть з прости господи ікіґаєм (або іншими псевдофілософіями). Але насправді все значно прозаїчніше – справа у тому, що діти або внуки деяких цих “довгожителів” просто не повідомляють про їхню смерть, аби продовжити отримувати за них пенсію, а отже вони давним давно мертві.

Щороку у пресі зринають десятки випадків затримання таких людей, які роками тримають тіла своїх родичів у будинках або інших приміщеннях і весь цей час отримують їхню пенсію. Саме через те утворюється статистична похибка – у реєстрі покійні значаться живими, і щороку стають все старшими і старшими. За даними десятилітньої давності, на той момент у японських реєстрах значилось близько 80 тисяч людей віком 120 років і більше, а також майже 900 людей віком понад 150 років. Соціологи припускають, що абсолютна більшість тих людей давно мертва, бо поліція регулярно знаходить муміфіковані тіла, яким понад 30 років, а у реєстрах вони все ще живі і числяться довгожителями.

В той же час перевірити людей, зазначених у реєстрах довгожителів, практично неможливо через сильно застарілу систему бюрократії: всі дані про них зазвичай зберігались на паперових носіях, а то і взагалі відсутні, і ніхто ніколи не переймався їхнім оновленням. Через те ця проблема актуальна і досі, але незле грає на користь середньої тривалості життя в Японії і стереотипу про винятково довгу тривалість життя, які так всі розносять в інтернеті.

Сніг у парку Шіба, Кавасе Хасуй, 1931

Всіх з Різдвом, міна-сан! Гарних вам свят, обов'язково бахніть куті! 🍊🍊❤️

Каору Ямада