У вас є древньояпонський краш? 😩 Ні? То зараз буде: до вашої уваги винахідник концепту мейд-кафе, принц Ямато Такеру 💅🏻 Головний краш всієї Ямато – принц Ямато Такеру (народжений як Оусу) народився десь у першому столітті нашої ери (прийнято вважати, що це 72 рік н.е.). Згідно літопису Коджікі, він був сином 12-го імператора Японії, Кейко; щоправда, батько-імператор неприкрито боявся сина, бо той мав гарячий темперамент і у випадку чого відразу хапався за меч. Запальний принц палко ненавидів своїх ворогів, але так само палко любив і рідну країну, і був готовий щомиті покласти своє життя за Ямато. Побоювання батька щодо характеру сина сягнули свого апогею, коли принц у сутичці зі своїм старшим братом-близнюком погарячкував і випадково вбив його; у скорботі за старшим сином імператор аж розлютився, і тому відправив молодшого на вірну смерть – бороти дикунів і варварів на кордонах Ямато. Принц дуже засмутився, і дорогою до земель варварів зайшов попрощатися до своєї тітки, верховної жриці Ісе Джінґу, головного храму богині Аматерасу. “Чого ж мій батько так бажає моєї смерті?” плакав принц, а потім відчайдушно молився Аматерасу, сподіваючись хоча б на те, що милість богині сонця врятує його від неминучої загибелі. Але врятувала його не милість Аматерасу, а кмітливість тітки: пожалівши небожа, вона подарувала йому священну реліквію – легендарний меч Кусанаґі-но Цуруґі, який буцімто сам Сусаноо, брат і чоловік Аматерасу, дістав з тіла вбитого ним змія; а ще дала у дорогу розкішне жіноче вбрання з найкрасивішого шовку, який тільки можна було дістати у Ямато. Реакція принца на жіноче вбрання була неоднозначною, але тітка сказала закрий рот і вдягай то що не варто піддавати сумнівам подарунки верховної жриці Ісе Джінґу, тож йому не залишалось нічого іншого, як подякувати і продовжити свій шлях у землі варварів. Частина шляху пролягала морем, яке, як на зло, було напрочуд неспокійним; все через злість морського бога, який розтрощив би корабель принца ще задовго до прибуття у Кумасо, якби не його дружина, яка кинулась у море і тим самим добровільно принесла себе у жертву, загладивши злість бога моря і заспокоївши нещадний шторм. Коли ж Ямато Такеру нарешті прибув у Кумасо, він почувався абсолютно знищеним: батько відправив його на вірну смерть, боги насміхались над ним, а тепер ще і дружина пожертвувала собою заради того, аби він жив. Тому Ямато Такеру пообіцяв собі, що вшанує її жертву сповна і нізащо не дасть варварам себе вбити. Але не давати варварам вбити себе означало натомість вбити їх, а як одному принцу протистояти цілій орді варварів? Отут-то молодому принцу і спало на думку винайти мейд-кафе взяти розкішне вбрання, яке йому подарувала тітка, і прикинутися служницею, щоб пробратися поближче до ворога; тим паче що ворожі воєначальники, Кумасо і Такеру (так, в них були дуже оригінальні імена), якраз влаштували гучний бенкет у величезних наметах, куди легко можна було прослизнути в якості служниці. Ямато Такеру вдягнув подаровані тіткою шати, вбрав жіночі прикраси своєї дружини і розпустив своє довге волосся; щойно Кумасо і Такеру помітили таку файну панянку біля свого намету, вони відразу підкликали її до свого столу, щоб вона наливала їм вино. Але файна панянка взяла, вихопила з свого кімоно меч, і налила їм крові замість вина у їхні горлянки. 😔💅🏻Подейкують, що перед тим, як померти, варвари спитали “служницю”, хто вона насправді; і коли принц відкрив свою справжню личину, вони і назвали його “Ямато Такеру”, цебто “найхоробріший в усій Ямато”.