Зараз почала читати ось цю прекрасну збірку оповідань сучасного американського письменника Кена Лю, і хочу поділитись з вами першим із них — «Звички книготворення окремих видів», дуже вже воно незвичайне. Отже, кожен з безлічі розумних видів у Всесвіті має свій спосіб передачі мудрості через книги, кожна з яких унікальна: 🎱 Аллатіанці (музична народність) пишуть, дряпаючи по металевій табличці своїм тонким хоботком, який приводить в рух проговорені вголос думки. А щоб прочитати (до того ж також вголос) таку книгу, аллатіанцю потрібно занурити і протягнути ніс в канавки, що були утворені хоботком письменника. Для аллатіанців читання буквально означає чути голоси минулого. 🎱 Куатцолі (раса механічних істот) схожі на мідні пісочні годинники, які оживають від пари, що проходить крізь їхнє тіло, яка перетворюється на краплі, які в свою чергу протікають поверхнею спеціальних каменів — місцем розташування розуму. Куатцолі самі і є книгами, бо кожен несе всередині свого камʼяного мозку письмову згадку накопиченої мудрості предків. 🎱 Гесперу (жорстокі завойовники) писали рядками символів, але зараз не пишуть взагалі, бо вважають, що написаному не можна довіряти, його не можна допитати як живу людину, їм більше подобалось жити у світі швидкоплинності мови, ораторського мистецтва і дискусій, а розуми великих вони картографували й таким чином давали йому вічне живе існування. 🎱 Тулл-токи (енергетичні істоти) переконані, що все у Всесвіті може бути прочитане й кожна зірка — живий текст. На їх думку найвеличніші книги можна знайти на горизонті подій біля чорної діри, до якої вони линуть в бажанні прочитати її, але ніхто з них з такої подорожі не повертався. 🎱 Каруʼї (мікроскопічні створіння) використовують старі книги, вже позбавлені сенсу, як порожнистий простір, в якому зводять свої витончені барокові міста, вони мають здатність чути відгомони минулого, тобто вони читають, самі того не усвідомлюючи. Розкажіть в кількох словах, що ви зараз читаєте або прочитали останнім 👀 #книжкове