Про сенс і втрати. Роздум замість висновківЦя війна принесла дуже багато втрат.
Мені не хочеться підсумків року.
Але хочеться поділитись одним роздумом, який я усвідомлюю все глибше останнім часом.
Десь півтора роки тому я просто лежав від болю і внутрішнього нерозуміння.
В прямому сенсі і ментально.
Сталось так багато втрат і болі, якої я не розумів, що я просто зупинився. І втрати були різні - втрата дому, втрата відносин, втрата ідентичності і того, хто я і куди далі рухатись, а також кілька смертей і невизначених втрат близьких людей.
Втрати загалом - це боляче. Робота горя важка.А близькі люди і втрати - це дуже боляче.
Але коли ці втрати переплітаються і їх багато - відчуття, ніби ти лежиш під бетонною плитою і дихати немає чим.
До того ж я зробив кілька помилок і нерозумних вчинків і від них було ще болючіше.
Я багато роздумував, чому так і що робити.
І от тоді я прочитав у Едіт Егер одну думку.“Зі свого досвіду я знаю, що жертви запитують: “Чому я?” а вцілілі питають: “Що далі?”.
Страждають усі. Проте не всі перебувають в стані жертви!
Неможливо уникнути людей, що завдають болю, або подій, що пригнічують. Але ми здатні обирати - лишатися у стані жертви чи ні. Ми не можемо обирати події, що з нами стаються, але
ми точно можемо обирати, як діяти у відповідь на випробування, що випадають нам на долю. Але чимало людей залишаються в пастці жертви, бо підсвідомо так вони почуваються безпечніше»
Я не розумів, чому це сталось зі мною. Я не розумів, що не так я зробив.
Але тоді я прийняв рішення не думати більше про це.
А думати, що далі. І що я буду робити далі.
Просто робити. І шукати свій особистий сенс життя. Що піднімає мене з кроваті зранку. Що дає енергію.
Я знайшов. Десь через півроку активних пошуків.
Я зрозумів, що підтримувати тих, кому важко - це те, що я хочу робити.
А потім я почав наближатись до військових і побачив, що і для них я можу бути корисним.
Згодом я вже почав працювати в шпиталі, і за рік у мене більше 300 консультацій і більше 20 групових терапевтичних зустрічей. І купа інших важливих для мене досягнень, але не про них.
Цифри не так важливі.
Моїм сенсом стало підтримувати інших, кому складно. Спочатку цивільних. Згодом і військових
Я не обираю те, що зі мною сталось.Але я обираю своє ставлення до всіх подій. Як казав Віктор Франкл в своїй прекрасній книзі.
Це мабуть мій висновок за останні роки.Мати сенс. Щиро. І йти за ним. Він витягне з будь-яких ситуацій.
Я і зараз не розумію, чому так сталось. І можливо, і ніколи не дізнаюсь.
Але я продовжую усвідомлювати свій сенс і жити з ним.
І в 2025 я буду поглиблювати його. І тому, все, що я роблю - робота в шпиталі, подкаст, ведення майстер-класів по розумінню цивільних і військових, волонтерські поїздки в Херсон, підтримка бібліотек на Херсонщині, купа навчання - все це задля цього сенсу.
Щоб хоча б одній людині поруч стало легше проходити все те, що несеться.
Обіймаю друзі. Пишу це, тому що можливо це може бути корисним комусь
Якщо вам складно, це не назавжди. Так не буде завжди.
Обійняв.
@BagnenkoPsy
