Кілька видань звернули увагу на мій коментар під дописом на моїй Фейсбук-сторінці, де я написав, що Надія Савченко, на відміну від Марії Берлінської, є справжнім військовослужбовцем. Тут нема ніяких секретів – Надя мобілізувалась у перші дні війни, зараз командує стрілецькою ротою. В одному батальйоні з нею служить її сестра Віра – вона сапер. Військова частина Наді останній рік виконувала завдання в самісінькому пеклі, навесні (зараза не пам’ятаю точну дату – здається, у квітні) вона потрапила в госпіталь – засипало в бліндажі після «прильоту» міни, внаслідок чого Надя була серйозно травмована. Зараз її батальйон вивели з зони бойових дій на відновлення боєздатності, тож ми позавчора трохи поспілкувались телефоном. У тому, що Надя не знімає про себе відосики й не розповідає, на відміну від Берлінської, про необхідність мобілізувати жінок, дивного нічого немає: тим, хто реально служить, про свої армійські будні писати й незручно, і бракує часу. На відміну від професійних громадських активістів, які люблять розповідати, як Шабунін обороняв Бахмут, а вони йому патрони підносили.