Моє кохання до тебе пройшло крізь роки Крізь проблем місяці І тижні біди Крізь обману туман, від інших людей Крізь море думок, тривог і ідей У пісні словах я чую тебе У натов щоразу дивлюсь - де ти є? Я скучила так, що ридає душа Кохаю я так що трясе небеса
І знов об вікна дощ шумить І свічка знов палає На столі, тліють мої вірші В диму, його гіркім тумані Де зошит тліє, сторінки горять Де букви вщерть зникають Всі не сказані слова, вірші що світ не бачив І всі зізнання у коханні, зникають в світлі яснім
(дату забула, вірш переписаний з блокноту) вірші лише тобі мої належать ти мою душу взяла, серцем володієш мої думки для тебе лиш одної на папері пишу і димом сигарет я видихаю їх
Хто ти є? Ти - дівчина з ілюзій З тих самих снів, ти та хто душу забрала. І твої очі - це не просто плями І душа твоя - то загадка моя То ж, хто ти, справді? чи ти не скажеш? Чи слід згадати всі оті слова?
Увесь цей світ- ілюзії й омана Гірка брехня - закутана в гіркішу правду Нам брешуть звідусіль- одне й те саме допоки ця брехня не буде нам за явність Як маніфест кажу собі "не вірить!" але ж як важко нам усім тверезо мислить...
Поцілуй мої губи так міцно, так сильно і палко мов гнів вкуси мене так, наче любиш Одну, серед тисяч різних світів Я ж розкажу тобі про кохання, вірші я свої прочитаю наслух Слухай, благаю, не відвертайся бо так сильно тебе я люблю серце моє у тебе в руках вірші про любов я ним напишу Лиш про кохання твоє я прошу
У Києві наразі сніг і холодно надворі а удома - там де поле! Сонце і тепло Там де весни найтепліші Сонце гріє душу Там життя було інакше! Відчувалось дуже. Там де рідний дім чекає Там є рідні люди! То Козацький край, мій рідний Запорізький, милий Де життя й свобода Була і буде, хоч і зараз Вороги прийшли, як хмара грозова, і сидять мов вдома. Та прогонять, вірю я! Не згублю надію. Там весна знов розквіте Сонце знов загріє.
Рутина 04.01.2024 Кава зранку це насправді ритуал Не важливо сигарети з нею чи саблімінал Наче медитація рятує від туги Важко й наче, але з кавою в рази Краще, легше, що сказати - правду Каву пити- як знайти відраду І на серці ліпше стане, душа заспіває Як горнятко кави зранку в мене потрапляє.
Гороскопи брешуть. Знаки зодіаку ніколи правди не казали І не важливо, діва ти, чи терези сумісність не працює Життя складніше гороскопу, зрозумій кицюню Він довбойоб а не стрілець, очі ж ти розкрий! Будь певна, я ж кажу, що гороскопи брешуть Та досить вже питати дати, вони не допоможуть.
Блакитні очі- це магія Закохатися в них- хвороба Її не вилікувати, ні лікарі, ні знахарі не допоможуть Коли ти закохуєшся в глибину цих, немов небо або океан очей тобі вже нічого не допоможе. Шукатимеш їх у натовпі Бачитимеш їх дивлячись у небес блакить Тебе зачарує лиш погляд спрямований на блакитнооку людину Вже нічого не зможе тобі допомогти Навіть, розлюбивши одного з блакитними очами- знову полюбиш когось з такими ж очима, і хто зна? може саме в цей момент ти забудеш будь кого
Твої емоції- бридкі колись мені сказали і душу вже рве на шматки та не схочу їх показати мої емоції- це лід тепер мені сказали а душу досі в шмаття рве гарячими сльозами я не покажу, не скажу наскільки все погано усе тримаю у собі допоки йду до тями мені погано? зовсім ні ви не дізнаєтесь ніколи я не покажу, не скажу! проблем своїх не маю бо почуття це лиш сміття що тягне у бескрайню безодню болі і пітьми, безодню сліз і страху ніколи я не покажу яка я є невдаха мені болить? ні-ні, все добре казатиму із раза в раз допоки ніч не йокне тоді зламаюсь, заридаю, знов погано стане а на ранок як за звичай посміхнусь і встану я не кажу "мені погано" я боюсь казати слабкою я не хочу стати
я зла на людей я зла на усіх хто кличе до нас клятий "рускій мір" що визволення хочуть від "бандерівців злих" що так ненавидять цей "рускій мір" що клянуть його, щоб ішов звідсіля щоб до кінця згоріла ця клята москва не злюся я, чесно, бо теж вони люди але то раби, що з колін не встають і як раби хочуть як було раніше то хай не встають, хай на гречці стоять бо в них "рускій мір" й їм найкраще живеться москалям на тій клятій землі я не зла бо на хворих не зляться ніколи хоч ті хворі й дурні що так люблять брехню я не зла, бо я знаю ми йдем до перемоги й до кінця згорить клята, люта москва
