Декілька разів, коли я ще була малою дитиною і в мене була дуже висока температура, я переживала щось подібне до галюцинацій. Я досі пам'ятаю ті відчуття — дивні викривлення свідомості, тривогу й розуміння того, що щось неправильно. Приблизно те саме з цією книгою. «Піранезі» Сюзанни Кларк — це подорож крізь простір і пам'ять; це можливість зазирнути в ті частки людської уяви, де реальність балансує на межі сну та буття. Цей роман невеликий, дивний, і він, мабуть, не всім буде до вподоби, проте це метафізичне дослідження простору, пам'яті та ідентичності. Кларк майстерно грає з сприйняттям читача, поступово розкриваючи загадковість світу Піранезі. Спочатку здається, що ми маємо справу з чистою фантазією, майже сюрреалістичним простором, але поступово контури реальності проступають дедалі чіткіше. Ця поступова трансформація — немов повільне проявлення фотографії, де спочатку бачиш лише розмиті контури, а потім з'являються деталі. until august | #книгоогляди