З рунами взагалі вийшла кумедна історія. На жаль, на той час спеціальних курсів, текстових навчалок і книжок на кшталт «Руни для чайників» ще не було, а Одіну, який став верховним божеством, без уміння читати руни було б зовсім тяжко. Правитель він, чи хто? Стандартна схема навчання на той час була проста й ефективна: якщо чогось дуже хочеш — принеси жертву якомусь божеству. Одін вирішив далеко не шукати і звернутися по допомогу до найсильнішого, за актуальними рейтингами, бога... тобто до Одіна. Щоб довго не ламати голову, що б таке цікаве принести в жертву, Одін вирішив піти за класикою і використати плоть і кров. Найближчої доступної істоти... тобто Одіна. Так, заощадивши буквально на всіх складових жертвопринесення, Одін приніс у жертву Одіну Одіна. І ні, у вас не троїться в очах, все нормально. Технічно вся ця витівка мала такий вигляд: Одін прибив себе своїм же списом Ґунґніром до світового ясена Іґґдрасілля і висів там 9 днів при смерті. Цей стан напівжиття-напівсмерті, мабуть, спрацював як треба, бо пізніше з читанням рун проблем у нього не виникало (а якщо й виникали, то нам про це не відомо). Взагалі тенденція з нанесенням собі каліцтв заради різноманітних бонусів в Одіна на цьому не закінчилася... але це вже зовсім інша історія. Мораль цієї історії проста: не треба використовувати давньоскандинавські методи швидкісного навчання чого-небудь, якщо ви не верховний бог. until august | #міфи