«Моя голубочко, ти справися. Того шо ці всраті жизнєні перепетії ще не знають, хто такі Козики. Не на тих нарвались». Сашко Столовий «Оринин. Роман про стелепного чоловіка», 2024 Дуже світле й терапевтичне читання, що зачіпає і трагічні сторінки нашої історії також. Але все одно не робить боляче, робить дуже приємно. Тут немає наскрізного або карколомного сюжету, він і не потрібен. Таких книг дуже мало, це якийсь масаж душі. 🥹 📖 Тут важливо розказати про що ця книжка, взагалі, бо анотація не дає розуміння. Це роман у новелах про декілька поколінь родини з села Козіївка на Слобожанщині, про життя, побут і стосунки носіїв локальної культури — козіярів, на фоні України у ХХ ст.: тут є і колективізація, і Голодомор, і війна, але головні герої цієї книги — самобутні люди. Написана вона шикарним козіївським діалектом (читати легко) і звучить їхніми голосами. 🤗 Сила настрою цієї книги — дивовижна й непереборна, і це тут головне. Ви будете сміятися, шарітися й згадувати свої поїздки до баби у село, згадувати як пасли корів або ходили на рибалку, або виходили на городи, їздили по ряску або глину, оце от все. Описано все розкішною говіркою, дуже драйвово і весело. Я зараз пишу про це, і мені тепло. ✨ Дуже #раджу_почитати всім, кому потрібна розрада, гарний настрій і теплі спогади. У нас дуже мало таких книг, я б хотів більше. Дякую авторові та видавництву «Лабораторія», я прожив декілька щасливих вечорів завдяки вам! ♥️ Дуже шкодую, що не потрапив на презентацію на БукФорумі. У коментарях покажу декілька улюблених абзаців, для настрою. 👇