Завершили зустріч-обговорення книги "Місто" Валер'яна Підмогильного 🥳 Щиро дякую усім присутнім 😊 Відмітили багато неймовірних цитат. Пишу тут кілька, доповнюйте в коментарях. 🔹 Він починав розуміти, що розпорядок гарний тільки тоді, коли його сам до себе з доброї волі прикладаєш, і що це річ дуже прикра, коли його прикладають до тебе інші. 🔸Важливо ж відразу поставити себе в норму, бо норма й розпорядок — перша запорука досягнень! 🔹Фей і добрих чарівників тепер немає, та й ніколи не було. Тільки терпінням та працею можна чогось досягти. 🔸Життя страшне своєю невпинністю, нестримним поривом, що не схиляється перед найбільшим стражданням людини, показуючи спину її найгострішому болеві. Людина може досхочу борсатись у його тернах — воно пройде мимо зі своїми глашатаями, що за страх і за вість кричать світові, що без тернів не буває троянди. Воно — той всесвітній нахаба, що на прохання обірваного жебрака відповідає штовханом, лящами, ціпком і суне далі, попалюючи цигарку, навіть не повернувши жертви свій золочений монокль. 🔹У мене багато книжок. Я люблю купувати їх і читати теж. А знаєте, єсть такі, що купують і не читають. Купують і ставлять на полицю. Смішно, правда? І багато є смішного. 🔸А колись побачите, що читати книжки далеко цікавіше, ніж самому робити те, що в них написане. 🔹У книжці все зібрано, підточено, припасовано й підмальовано. У дійсності єсть так, як єсть, а в книжці — як мусило б бути. I скажіть — що цікавіше? 🔸Ви думаєте — не буду робити того, що шкодить, то більше житиму. A ви подумайте так: робитиму те, що шкодить, може, жити приємніше буде. 🔹Знати чужу душу надто важкий тягар для власної душі.