Взагалі ідея безумовного базового доходу\від'ємного податку, а саме так білі люди називають "вовіну тисячу" в своїй основі красива і лаконічна. У нас є багато чиновників, чиновники отримують зарплатню, якщо це країна з хуйовими інститутами, як у нас, ці чиновники всяким чином експлуатують власну близькість до грошей. Самі фінансові програми в соціальній державі завжди нагадують класові війни, де мирного рішення не буде і полонених не беруть. А чому дали цим, але не дали цим, а давайте на цих забабахаєм якісь перевірки, да такі, щоб дихати було страшно, а то якийсь один із адресатів купив собі машину. В крайніх випадках, вона викривляє ринок, робить людей залежними від держави, та й просто виховує паттерналізм. Срач за умов в яких державна цицька має давати можливість присмоктатися вічний, бо при обмеженнях бюджетів робити справедливість всеоб'ємлячу, але таку привабливу (звісно, якщо цей бюджет є) доволі утопічна. Вона може вганяти одні страти в політичний маргінез, а іншим давати конкуретну перевагу. І часто і ті, і ті є адресатами в допомозі. Особливо коли подібна політика налаштована на боротьбу із сегрегацією. Доволі забавним моментом тут є зростання внутрішньогрупової нерівності. І рости вона почала саме із ростом велфера. Так у чорних в США чи ПАР вона вища ніж в усіх інших групах. І це не забуваємо про невдоволення білих роботяг. І прихильники ББД пропонують доволі елегантне рішення. А давайте всю цю хрінь зріжемо і будемо просто видавати рівну суму усім, по дорозі збільшивши саму допомогу, зрізавши видатки на чинуш і корупційну ренту. Таку допомогу доволі просто політично індексовувати, вона не викликає суперечок. Єдиний недолік подібного, що імпакт від потреб у всіх різний. Допомога в 100 доларів для того хто має на місяць 10000 і тих, хто має тіж 100 доларів є трохи різною. Цю проблему пропонує вирішити реалізація так званого від'ємного податку. Якщо людина витрачає на забезпечення життєво важливих потреб занадто багато, наприклад в родині завеликі видатки на медицину, через особливі потреби певних членів домогосподарства чи банльну бідність, або це людина пенсійного віку, яка не здатна заробляти сама, бо зависокі видатки на їжу, то держава просто нормалізує ці видатки до прийнятного рівня як раз допомогою. Це звісно теж створює корупційні ризики, існує соблазн приховувати доходи, але контролювати подібний розмір допомоги все таки простіше і це скоріше нюанси. Але все це працюватиме за однієї умови. Подібна соціальна система має замінювати соціальний велфер, із його проблемами, а не йти на додачу. Наша ж вовіна тисяча не вирішує жодних проблем української соціалки, і при тому нагромаджує всі жорсткості ББД. Для когось вовіна тисяча рятівний круг як не змерзнути взимку. А хтось, особливо це стосується діаспори, навіть не знає що із нею робити. Наприклад, я б волів, щоб особисто моя тисяча пішла людині якій тяжко зводити кінці з кінцями. Вона не вирішує проблему корупції, бо всі чинуши полишалися на своїх місцях, і так само заробляють на корупційній ренті. Вона не вирішує проблеми розподілу допомоги, люди все так само невдоволені. Вона просто гроші, які б могли піти на додаткову індексацію тих же пенсій, або субсидії, раз це не можна витрачати на оборону, та блять навіть вкладення в плитку і ті нещасні стадіони є набагато більш змістовною інвестицією. Ті кому це не подобалося, бійтесь своїх бажань. Ні, відбувається просто розмазування по суспільству тонким шаром ті нещасні 25 баксів нікому невідомо з якої причини. Ну хіба що найбільш незахищеним і маргінальним шарам суспільства впаде манна небесна, і вони полюблять сонце сяйного. Хоча враховуючи відношення deep people до ситуації в країні, здається не допоможе. Я не маю право засуджувати той прошарок людей, для яких кожен шаг є важливим. Та все таки агітую підписати петицію, аби влада знайшла цим грошам ліпше застосування ніж "гречка", а якщо із цим нічого не вийде, то настійливо рекомендую вкласти ці гроші в підтримку Збройних сил України. Особливо я планую вчинити саме так.