🇫🇮 НОВИЙ УРЯД У СУОМІ: ПРАВО СТЕРНА!.. 🚸 Перед тим, як перейти до огляду Проґрами коаліційного кабінету на чолі з Пéттері Óрпо, звернімося до поділу фінляндської влади згідно з поточною редакцією Конституції. Отже, найвищим орґаном є Парламент (Eduskunta), Президент Республіки (Tasavallan Presidentti) – голова держави, який керує виключно зовнішньою політикою у співпраці з урядом, є Верховним головнокомандувачем Силами оборони та призначає деяких найвищих посадових осіб, як от суддів Верховного й Вищого адміністративного суду. Натомість Прем'єр-міністр (Pääministeri) і власне уряд або ж Урядова Рада (Valtioneuvosto) відповідальні за внутрішню політику, координацію й узгодження спільних дій з Європейським союзом. Багатопартійний уряд формується за підсумками парламентських виборів. У волевиявленні беруть участь лише громадяни Суомі, тож тільки власники паспорта з левиком-мечоносцем можуть і здатні впливати на прийняття рішень, вносити пропозиції, як до парламенту загалом, так і доносити до конкретного народного депутата. Прем'єр-міністром зазвичай стає керівник тієї парламентської фракції, яка найбільше здобула голосів. Нині це Kansallinen Kokoomus, в якої 48 обранців і конституційна коаліційна більшість – 109 депутатів із 200. Ну, а тепер: вйо до Проґрами! Її доволі оптимістичний текст узгоджували представники 4-х партій упродовж 2-х місяців, який мають намір свої теорії перенести у практичну площину. Документ під назвою "Сильна і турботлива Фінляндія" ("Vahva ja välittävä Suomi") цікавий насамперед своєю амбітністю правих реформ, раніше такого не спостерігалося. І причина очевидна – найбільше вимог висували норовливі націоналісти з партії "Справжні фіни" (Perussuomalaiset) під проводом своєї харизматичної лідерки, а нині міністра фінансів Рíйкки Пурри. Традиційно з 1906 р. у Суомі було 3 великі політичні сили з відповідного ідеолоґічного табору: ліві (наразі це соціял-демократи), консерватори (власне, партія Орпо, яка пройшла чималий еволюційний шлях) та центристи (Suomen Keskusta). Саме ці партії завше були творцями урядів, бо мали (та досі зберігають) значні електоральні рейтинґи у суспільстві. Тому хоча б двом із них (частіше соціял-демократи з центристами) доводилося об'єднуватися, запрошуючи до коаліційного кабінету менших партнерів. Сьогодні основними політсилами в уряді стали переважно праві: Kansallinen Kokoomus та Perussuomalaiset, – такого не було з часів завершення Другої світової війни. Хоча "справжні фіни" й входили до кабінету Юги Сіпілі (29.V.2015-6.VI.2019), але то були помірковані націоналісти, на відміну від теперішніх яструбів крайньоправого популізму. Враховуючи цей факт пан Орпо віддав уміло віддав їм на поживу наболіле питання імміґрації (вихідці з країн Азії та Африки активно мурують небезпечні ґетта у великих містах Суомі, як от Еспоо, Оулу, Лагті) та цін на пальне. Натомість в економічному плані в однопартійців пані Пурри та інших двох дрібних партнерів-коаліціянтів (це виразники інтересів фінляндських шведів – Suomen ruotsalainen kansanpuolue, а також християнські демократи – Suomen Kristillisdemokraatit) особливих розбіжностей виявлено не було. Зауважимо, що показний крайньоправий популізм вдалося загасити спільними зусиллями, тому багато хто вважав, що "справжні фіни" у запалі дискусій грюкнуть дверима, але не сталося шведи зовсім. Фінські націоналісти та шведські ліберали вперше у XXI прийшли до спільного знаменника! 1️⃣/3️⃣