Як писав Салман Рушді "Одного разу - колись давно, а може й недавно, як говориться у казках, чи то було, чи то й ні, отже, може й так, а може й ні, але...", так от я чи то просуваюся по книзі, чи то ні. Другий день читання, вгадайте на якій сторінці? 35. І ні, не через те, що книга занадто складно написана, бо стиль Рушді все таки поступається за складністю Ґеддісу чи Джойсу. Темп зумовлений тим, що кожна сторінка насичена історіями про історії, кожну деталь яких смакуєш як льодяник і закриваєш через кілька сторінок, щоб не було перенасичення. Відчуваю, що читатиму її довго, але є якийсь особливий інтерес в тому, щоб довго, повільно, захоплено читати якусь книгу, яка залишить в тобі більше, ніж 10 швидко прочитаних. Отже, "Сатанинські вірші", які в біса не вірші, а роман, я вся ваша! Принагідно хочу нагадати, що триває збір для 640 батальйону і без вашого донату ну ніяк: https://send.monobank.ua/jar/4fmT8iFtvz