Взяла "Тарантул"Боба Ділана. Як сказав Максим Нестелєєв - до роману "Тарантул" треба додати інструкцію як його читати! І дійсно, якщо ви погортаєте кілька сторінок, то подумаєте "це якесь божевілля словесне, у цьому потоці жодного сенсу"(удачі вам з Ґеддісом ахах). Якщо ж вам подобається Корсо, Ґінзберґ, Левертов, Неш, Каммінґс чи може Теодор Ретке, то уявіть, що це як їх поезія. Тоді магічним чином текст починає звучати не "жпєрххкхц та й та й бебеббеебубубу", а: "Арета, королева кристалічних музичних автоматів і славнів, та й він розпорошений в рані від п'яного переливання зважав би на засолодку звукохвилю скалічену, та й скрикнув - салют!" Не забувайте, що Ділан передовсім музикант, а отже перше, що треба шукати — ритм 🧿