Сьогодні поговоримо про те, що всі чули, але не всі знають, що це таке 😁 Тобто про розлад, який погіршує якість життя 30% (а за деякими оцінками до 90%) жінок і ймення йому — передменструальний синдром (ПМС).   ПМС — це симптомокомплекс, який охоплює широкий спектр з фізичних та поведінкових ознак, що регулярно повторюються в другій (лютеїновій) половині менструального циклу і часто в перші кілька днів менструації.   Етіопатогенез передменструального синдрому достеменно невідомий, однак існує декілька ймовірних теорій. Одна з них припускає, що симптоми ПМС пов’язані з особливою «чутливістю» деяких жінок до прогестагенів. Інша свідчить про зв’язок з нейромедіаторами серотоніном та гамма-аміномасляною кислотою (ГАМК). Варто підкреслити, що жінки з ПМС мають нормальні концентрації яєчникових гормонів в сироватці крові, однак вони мають аномальну реакцію нейромедіаторів на ці гормональні зміни.   Найпоширенішим афективним симптомом ПМС є часті перепади настрою. Інші можливі симптоми включають: - дратівливість, гнів - відчуття тривоги, - сумний або пригнічений настрій, - підвищений апетит, переїдання, - чутливість до поразки чи відмови, - зниження інтересу до діяльності, - відчуття самотності, провини, безнадійсноті, - проблеми зі сном. Найпоширенішими фізичними проявами ПМС є: - здуття живота, - сильне відчуття втоми, - чутливість грудей, - головні болі, - припливи, - запаморочення. Однак, у діагностиці ПМС важливішим є не стільки симптоми чи їхній вплив на повсякденне життя, скільки час їхнього виникнення - лютеїнова фаза менструального циклу.   Варто додати, що існує ще поняття — передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР), виділений Американською асоціацією психіатрів ще в 1994 р, який є найважчою формою ПМС і діагностується за наявності бодай 5 з 11 зазначених симптомів, один з яких є поведінковим (наприклад, перепади настрою, гнів, дратівливість, відчуття безвиході чи тривога).   Важливо диференціювати ці симптоми з симптомами менопаузального переходу, тиреотоксикозу, гіпотиреозу, депресивного або дистимічного розладу.   Для лікування застосовують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), які мають найбільш доведену ефективність при ПМС, когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), психотропні засоби, лікування на основі гормонів (аналоги ГнРГ, КОКи), діуретики та альтернативні методи, такі як регулярні комфортні фізичні навантаження, нормалізація рівня вітаміну Д та фітотерапія (прутняк звичайний, шафран, трава звіробою та листя гінкго білоби). Хірургічне втручання застосовується для жінок з тяжкою формою ПМС, у яких консервативна терапія виявилася неефективною.   Тож, не втрачаймо можливість поліпшити якість вашого життя та життя людей, які вас оточують 😏