​​📚 Осіннє Заціпеніння - Олексій Жупанський Видавництво: Видавництво Жупанського (неочікуванно, правда?) Кількість сторінок: 134 Сєдьмоє ноября - красній дєнь калєндаря 📚 Довгоочікувана нова книга від Жупанського стала для мене ковтком свіжого повітря (якщо можна використати це словосполучення до Заціпеніння). Добротний побутово-окультно-депресивно-меланхолійно-трешовий постмодерн - це саме те, що заходить мені прям 15 з 10. 🏢 В новому тексті Олексій знов занурює читача у сірий світ панельних районів з усіма їхніми однаковими дев'ятиповерхівками, хрущьовками, брудними дитячими майданчиками та пенсіонерами на лавках. Але як і у Генсеці (та й інших книжках) цей світ - наче відображеня реального в побляклому й заляпаному кривому дзеркалі. Коли пострадянський одноманітний побут переплітається з якимось Невимовним Культом. І що (особисто для мене) круто - цей Культ до кінця не пояснюється. А це дає привід ще більше увімкнути фантазію. (По правді я і сам в ті рідкісні моменти коли пишу пробую створювати тексти події в яких відбуваються в аналогічному світі) 🏢 Мерці, що зі скаргами ходять до жеків, бічі які крутять справи з міністрами, бюрократи, корупціонери, менти, таємні артефакти - а фоном цьому паноптикуму виступає величне свято Стрічання мертвих. Дня коли кожна родина запрошує в гості когось з покійних родичів. 📚 Сюжетом Заціпеніння мені віддалено нагадало старий текст одного письменника, чиє призвіще не називатиму. Хто читав, той здогадається. Ну і плюсом - у мене співпало, що практично всю книгу я прочитав саме сьомого листопада. Тобто в день коли відбуваються всі події тексту. 📚 Осіннє Заціпеніння - перша книга з циклу Колесо Року. А це означає що попереду ще не одна смачна історія. #прочитав П.С. Якщо хочете повністю відчути настрій книги - вийдіть на вулицю. Сьогоднішня погода дуже чітко підкреслює атмосферу Заціпеніння