хтось, хто відчував себе тягарем і вибрав піти, має зрозуміти, що він ніколи не був проблемою. це не його вартість, талант чи присутність спричиняли дискомфорт - це дії та помилки інших, які змусили його почуватися непотрібним. для синхана, який безустанно працював, щоб бути на сцені, про яку він колись мріяв разом зі своїми учасниками, це розчаровує, що він був змушений піти, тому що люди поводилися з ним як з лялькою, яку вони могли контролювати. він пішов, не через те, що йому бракувало здібностей чи серця, а тому, що його змусили повірити, що він не має місця. його загнали в кут, в якому йому ніколи не повинно було бути. тож як можуть ті, хто стверджує, що люблять і цінують його, не добиватися справедливості, захисту і кращого ставлення до нього? як можна ігнорувати відповідальність тих, хто спричинив йому цей біль?