До влади повернулися ментальні брати та сестри росіян. Для яких Україна – це дойна корова, а українці – мобілізаційний ресурс у війні за те, хто буде рекуетувати цю землю і її населення. І жодні портнікои з комфортних львівських студій не можуть переконати солдата на передовій, що він має віддати життя і здоровʼя за президента-неадеквата, за командира-довбойоба, за мсеківку-мільйонерку, за прокурора-інвалідна, за ТЦК-шника-корупціонера та за мажорів, які зухвало крутять в центрі української столиці пісню «я рускій».
А тих, хто готовий був віддати життя і здоровʼя за будь-яку Україну (мовляв наразі головне відбитися від орди – зі своїми гнідами розберемося потім), онуки Жукова в українському однострої майже вщент «сточили» в Кринках, Лисичанську, Соледарі, «фортеці Бахмут», Авдюсі, Курахове тощо – і наразі «доточують» на Курщині.
Тому повторю свою головну тезу: ключ до виживання України (що наразі є єдиною реалістичною формулою перемоги) лежить у зміні влади, яка неспроможна змінити катастрофічну динаміку внутрішнього напіврозпаду, яка веде нас до катастрофи. І що найгірше – вірогідно навіть не усвідомлює цей трагічний тренд.
Якщо не визнати діагноз і не змінити лікаря, ніколи не вилікуємо хворобу, яка штовхає Україну в політичне небуття. Що б не казали затяті «патріоти» (які воліють вчити нас воювати з комфортних львівських та столичних студій, своїх і чужих YouTube та Telegram-каналів, а також на сторінках у фб). Бо послухавши їх, ми замість збереження державності, створимо черговий міф героїчної і трагічної боротьби за неї (аби патріотам потім було про що писати в екзилі).
Тому цивілізована зміна влади – це наразі єдиний шлях не втратити Україну.
Допомога каналу та зворотній звʼязокПідписатись