⬇️⬇️⬇️ Здорове ядро прокурорів масово було вигнано з прокуратури шляхом переатестації, люстрації, і інших полюцій. Виганялися також з прокуратури діти відомих в Україні прокурорів. Колись династії славилися, та не при Януковичу-Порошенку- Зеленському. Пряма мова Генпрокурора Рябошапки «Якщо нема ефективної прокуратури, то фактично нема справедливості – ми відчуваємо, що справедливості цієї нема, тому в нас нема іншого вибору, як робити реформи. Ми вибрали найбільш жорсткий, але й найбільш ефективний шлях реформ». 11 тисяч прокурорів, замість практичної роботи, зубрили питання в тестах, ходили їх здавали на знання права, знання комп’ютера, співбесіду. Потім їх половину вигнали. В подальшому більшість із них через вітчизняні і європейський суди поновилися, їм виплатили втрачений заробіток по мільйону гривень і більше з кишені платників податків, але фактично їх не поновили, оскільки вже була реорганізація прокуратури і назв прокуратур з яких їх звільнили не було. Все відбувалося продумано наперед, щоб не допустити здорове ядро прокурорів назад в прокуратуру. Замість них набрали з вулиці не підготовлених юристів, які не мали практичного досвіду, яких не знало суспільство, у т.ч. антикорупційні громадські об’єднання, і призначили прокурорами. Тому причина жалюгідного стану з довірою громадян до прокуратури – не підготовлена, не вдала, поспішна реформа органів прокуратури, як і до речи СБУ-МВД керівниками, які і одного дня не працювали в системі органів прокуратури. Деякі з них взагалі не знали де знаходиться Генеральна прокуратура України і де вхідні двері в приміщенні. Відомо, що обійнявши посади Махніцький та Рябошапка з проводжатими ходили по приміщенню Генеральної прокуратури, шукаючи той чи інший підрозділ. І наостанок. Не можна світовий, європейський досвід механічно, насильно запроваджувати, необхідно змінити менталітет суспільства, в даному випадку – прокурорів, а потім їх тестувати. Щодо наслідків. Підняте відомим журналістом Бутусовим питання інвалідності прокурорів, це – лише крапля з того, що твориться в системі органів прокуратури та інших органів правопорядку і державної безпеки. Незабаром ми ще узнаємо в почуємо скільки дітей наших правоохоронців ховаються від мобілізації в усіх органах. Причому інколи у спосіб взяття дівочого призвища своїх матерів, бо призвище батька «на слуху». Питання в тому, що правоохоронцям зараз довіряють менше 10% громадян України. Мало це чи багато? Щоб було зрозуміло, що із 100 осіб права яких порушені, за правдою до прокуратури можуть піти менше 10 осіб, а 90% не підуть, тому що не вірять в справедливість в прокуратурі. Це жахливо! Чи можна було виявити стан інвалідності в прокуратурі на ранній стадії, в її зародку? Так, звичайно, кадрові підрозділи обласних прокуратур, прокурори областей, кадрові підрозділи офісу Генерального прокурора, Генеральний прокурор тримали в руках звіти за півроку, за рік і бачили картину з різким ростом числа інвалідів в прокуратурі. Окрім цього, вони бачили збільшення видатків на утримання інвалідів і мовчали. Зрозуміло чому мовчали прокурори областей. Вони самі були прокурорами-інвалідами. А чому ⚡️ВСІ Генпрокурори і кадровики мовчали? Тут треба розбиратися. Знову ж, що питання інвалідності прокурорів це маленька крапелька. Інше питання, яке потребує перевірки – це питання наукових ступенів керівництва прокуратур областей і не тільки. Якщо подивитися, то більшість прокурорів областей доктори і кандидати юридичних наук. При чому деякі докторами наук ставали через пару років після захисту кандидатських дисертацій. Постає питання: якщо вони інваліди-прокурори-керівники, доктора юридичних наук, то коли вони займаються практичною роботою, де вони беруть сили і час для цього? Мовчимо у гончирочку про статки цих молодих керівників. Хоча за ними не зареєстровані маєтки. Вони начебто орендують їх, вони належать тещам і бабусям з дідусями. Резонне питання: що треба зробити? 20 жовтня 2024 року А. Костін сказав, що запросив представників міжнародних організацій, щоб вони допомогли розібратися із цією ситуацією. Категорично не підтримую цього. ⬇️