22:22 Вітер повільно пробирався крізь вікна. На вулиці темно, вже нікого не видно. Лише інколи чути якісь відголоски. –Осінь. Тяжко вдихнула вона. –Знову осінь. Для когось кінець, а для когось початок. 2:02 Місто наповнювалося брудом. Слів ніколи не вистачало. Точніше, ніхто навіть не намагався вирішити щось простими словами. Всі просто брали і робили дурниці, А після о 7:07 вставали та кожен відправлявся до своєї в'язниці. 5:05 Дощ за вікном вимивав вчинки ночі. Всі спали, лиш він неохоче намагався відмити місто. Місто збочених, Місто втрачених, Місто, де є тільки гавкіт та сон. 7:07 Місто не спало. Всі неохоче потроху вставали, Не згадуючи того, що було вночі. Все це ти згадаєш о 2:02 У п'ятницю ввечері, на п'яній вечірці. Якийсь молодий незнайомець Дізнається все, що старанно приховував ти. Від 0 до 0, Від початку і до самого кінця, Від насиченого дня і скажено брудної ночі. #вірш