🇯🇵 Гайд: з чого почати знайомство з японською літературою?
Почну я з того, з чого традиційно починаю розмови про японську літературу — знайомство з нею варто починати після хоча б базового ознайомлення з японською культурою та історією в цілому. Без цього фундаменту багато текстів можуть здатися незрозумілими або втратити значну частину свого змісту, тому ділюсь з вами тим (разом з посиланнями), з чим, на мою думку, варто ознайомитися кожному перед тим як перейти до читання японської літератури.
Отже, маємо —
1. Періодизація японської історії
— Особливу увагу варто звернути на загальні особливості періодів
Хейан, Едо та
Мейджі;— Знайомство з японською міфологією (загальний огляд міфів українською
тут, а далі більш детально англійською —
міф про заснування Японії, історія богині сонця Аматерасу та її брата Сусаноо, легенда про першого японського імператора, подорож Ізанаґі до Йомі тощо);— Ключові історичні події, що вплинули на культуру
(прибуття «чорних кораблів» комодора Перрі, «рух за свободу та народні права», японсько-китайські війни, російсько-японська війна, анексія Кореї, інцидент 2.26, Великий кантоський землетрус, Хірошіма та Нагасакі, які взагалі породили окремий напрям літератури «атомної бомби» (ґенбаку бунґаку),
період окупації, японське економічне диво, Великий тохокуський землетрус тощо).
2. Релігійні та філософські течії (загальна стаття
тут)—
Шинтоїзм та його вплив на світогляд;
—
Буддизм, особливо школа
дзен;—
Конфуціанство та його роль у формуванні суспільних норм.
3. Традиційні мистецтва
—
Чайна церемонія «чядо»;—
Каліграфія;—
Ікебана;— Театр
но та
кабукі.4. Соціальні структури та відносини
—
Ієрархія в японському суспільстві;—
Концепції «uchi» (内) та «soto» (外);—
Система «семпай-кохай».5. Ключові культурні концепції, які я опишу нижче більш детально
— Моно-но-аваре: це естетичний принцип «чарівного смутку речей», який відображає японське сприйняття краси як чогось минущого. В літературі це проявляється через особливу увагу до сезонних змін та швидкоплинності життя.
— «Татемае» і «хонне»: де «татемае» (建前) — публічне обличчя, а «хонне» (本音) — справжні почуття. Це розділення формує складну динаміку в багатьох літературних творах, особливо в описах соціальних взаємодій.
— «Ма» (間) — концепція простору, важливість пауз, тиші та недомовленості в японській естетиці. У літературі це проявляється через те, що не сказано, через натяки та підтекст.
Далі я б рекомендувала перейти до ознайомлення з наступними японськими працями —
1. Класична література (до XIX століття)
—
Сей Шьонаґон «Записки у узголів'ї»;—
Мурасакі Шікібу «Повість про Ґенджі»;— Мацуо Башьо «Вузька дорога на Північ»;
— Хейке моноґатарі.
2. Модерна класика (кінець XIX - середина XX століття)
—
Нацуме Сосекі «Серце»;— Ясунарі Кавабата «Країна снігу»;
—
Юкіо Мішіма «Сповідь маски»;—
Осаму Дазай «Крах людини»;— Джюн'ічіро Танізакі «Дрібний сніг» (англійською вона ж моя улюблена «Makioka Sisters», українського перекладу, на жаль, немає).
3. Сучасна література (після 1950-х років)
— Харукі Муракамі «Норвезький ліс»;
— Банана Йошімото «Кухня»
—
Саяка Мурата «Дівчина з крамнички»;— Міеко Кавакамі «Breasts and Eggs».
