Зі мною ночі говорили Мовляв, самотній загуде Цілуючи хребцями брили Юнак зі смаком каркаде Гусяча шкіра, мокре листя Вуста каліки серед мов Усе ходив немов розхристя Ба розходився притьмом шов Живу! авжеж, не оминути Рідин, що пахнуть ніби сталь Ґвалт! тільки кучері мов джгути І тільки голос - мій шпиталь "Ох рідна, я би став струною, Торкав твоїх долонь палітру" Лишився ритись в купі гною Збирав його в свою макітру Холєра-пам'ять грала марші Тепер вже сам себе веде На світло, з мізками у фарші Юнак зі смаком каркаде Анкер-Цвях #вірш Неймовірно