У 1971 році Філ Найт викладав бухгалтерський облік в університеті штату Портленд.Одного разу він випадково почув, як студентка графічного дизайну сказала, що не може дозволити собі відвідувати уроки живопису.
Найт заплатив їй 35 доларів за розробку логотипу для своєї нової взуттєвої компанії.
Коли він побачив дизайн, то сказав: «
Я не знаю, чи мені це подобається, але, можливо, воно допоможе мені».
Найт мав дедлайн, тому і не розмірковував довго над логотипом. Він підписав контракт із фабрикою на виробництво 3000 пар першого взуття Nike.
Головний операційний директор запитав у Найта, чи подобається йому логотип. «
Мені не подобається, але часу вже немає. Доведеться робити», — відповів Філ.
Якби не це обмеження у часі — нічого б не вийшло й Nike не отримав свій легендарний «свуш».
Подібна історія була і з Джорджем Лукасом. Він роками працював над чернетками перших «Зоряних воєн».
«
Весь цей час сценарій не був ідеальним для мене», — згадує Лукас. Але потім він уклав угоду з керівником відділу кіно з United Artists. Тому закінчення сценарію стало зобов’язанням.
«
Якби мене не змусили зняти фільм, я б, безперечно, досі переписував його», — каже Лукас.
Таким чином обмеження можуть допомогти завершувати роботу над продуктом або історією, а не перероблювати це десятки разів шукаючи «ідеальності».
📚Придбати абонемент на лекції зі сторітелінгу 🎬Підпишись на game of stories