🤝Як досягти успіху в мирних переговорах з Володимиром Путіним Ключ - надійні гарантії безпеки для українців Стислий переклад статті в The Economist: На що ж має бути спрямована угода? Відновлення кордонів 1991 року - нездійсненна мрія. Морально і юридично вся ця земля належить Україні, але вона не має солдатів, зброї та боєприпасів, щоб відвоювати її. Натомість, метою має бути створення умов для процвітання України на території, яку вона зараз контролює. Для цього потрібні стабільність і відновлення, які залежать від безпеки від російської агресії. Саме тому в центрі переговорів буде питання про те, як розробити надійну і довговічну основу для безпеки України. Видання The Economist стверджує, що найкращим способом захистити Україну був би її вступ до НАТО. Членство в НАТО допоможе запобігти її нестабільності, озлобленості та вразливості до кооптації Путіним, який прагне досягти своєї кінцевої мети - дестабілізації та домінування в Європі. Це також приведе до альянсу найбільшу, найбільш інноваційну і загартовану в боях європейську армію і оборонну промисловість - те, що Трамп міг би вітати, бо тоді НАТО потребуватиме менше американських військ. Членство в Альянсі викликає складні питання через «Статтю 5», яка передбачає, що напад на одного члена Альянсу є нападом на усіх. Але відповіді існують. Гарантія не обов'язково поширюється на ті частини України, які зараз окупує Росія - так само, як вона не поширювалася на Східну Німеччину, коли Західна Німеччина приєдналася до Альянсу в 1955 році. Війська інших країн НАТО можуть не потребувати базування в Україні в мирний час, як це було під час вступу Норвегії до Альянсу в 1949 році. Однак для того, щоб Україна стала членом НАТО, необхідна підтримка всіх 32 членів Альянсу, в тому числі Угорщини і Туреччини, які відклали вступ Швеції і Фінляндії. Як показує наш звіт, деякі країни, включаючи прифронтові держави, а також Великобританію, Францію і, за нового канцлера, Німеччину, можуть, таким чином, бути відкритими для двосторонніх угод, в рамках яких вони базуватимуть свої війська в Україні в якості «розтяжки». По суті, вони намагатимуться стримувати Путіна загрозою того, що подальші дії Росії можуть втягнути їх у війну. Це виглядає як елегантне рішення, але «сили розтяжки» - це гарантія за статтею 5 під іншою назвою. Країни не повинні давати таку обіцянку Україні, якщо вони не готові її виконати - адже відступ під російським вогнем підірве їхнє членство в НАТО, можливо, навіть фатально. Просто тому, що ця сила є новою, Путін, швидше за все, буде досліджувати і перевіряти її на слабкі місця. Для того, щоб викликати довіру, вони потребуватимуть офіційної підтримки з боку Трампа, навіть якщо він не надасть жодних військ, тому що Європа все ще залежить від Америки у веденні війн, особливо проти такого великого супротивника, як Росія. Це також потребувало б зміни підходу в Європі, особливо в Німеччині. Щоб продемонструвати Путіну серйозність своїх намірів, європейські країни повинні продемонструвати свою підтримку Україні. Це передбачає масовану допомогу для відновлення країни, постачання зброї, а також прогрес у переговорах про вступ до ЄС. Щоб дати сигнал Путіну, що вони дадуть відсіч, якщо він нападе. Їм потрібно буде різко збільшити власні витрати на оборону і провести капітальний ремонт своєї збройової промисловості. Трамп, який давно закликає до збільшення європейських оборонних бюджетів, мав би вітати такий результат. Припинення вогню представило б два конкуруючих бачення майбутнього України. Розрахунок Путіна полягає в тому, що він виграє від угоди, оскільки Україна занепаде, Росія переозброїться, а Захід втратить до неї інтерес. Але уявіть собі, що за підтримки Заходу Україна скористалася затишшям, щоб відновити свою економіку, оновити свою політику і стримати Росію від агресії. Завдання полягає в тому, щоб це бачення взяло гору над похмурою альтернативою. 📩 Підписуйся на "Ціну держави"