іноді так дратує коли я повинна самостійно "вигризати" собі нормальний рівень життя, в той момент коли одноліткам можуть спокійно допомогти батьки, або партнер з купою грошей із плюсів - я повністю незалежна, з 19 років самостійно живу в арендованих квартирах. Немає можливості для кроку назад і це в якомусь сенсі мотивує бо тупо немає вибору із минусів - іноді немає взагалі сил і починаєш заздрити іншим але потім згадую, що у тих самих фінансово залежних від інших людей є купа підводних каменів, які я просто забуваю. Наприклад, коли я жила з батьками їм було чхати що я почала працювати - я повинна була як і раніше вимивати усю квартиру поки вони теж працюють, і казали мені шось типу "мене так не влаштовує, звільняйся" просто нагадую собі, що я піздєц як багато чого зробила для себе та свого комфортного життя p.s трохи спойлерів до нового малюнка