Tregubov's Purrple Chamber

Не пам'ятаю вже, коли ми вперше пройшли у виборний антикорупційний орган. Здається це було ргк набу в 2018м.

Страшний був небувалий вайн. Обіцяли суди, скандали, відміни перевибори.

Не допомогло.

І так далі кожен рік. Портнов нам судами грозився, вони там якихось своїх диких дебілів надіслали з телевізора, апасова та діордіцу. Олена Лукаш писала страшні прокляття і точно вже обіцяла суди перевибори питки казні.

І так кожен раз.

Кожен раз ми йдемо. Кожен раз ми проходимо. Кожен раз я пишу hemos pasado, тому що кожен раз hemos pasado.

Цього разу все те ж саме. І знову нам кажуть що будуть суди питки казні перевибори.

Але факт такий, що знову ми просто набрали більше всіх голосів. І всім очевидно, що за нас голосували просто всі взагалі.

Питки і казні це звичайно прекрасно.

Але hemos pasado, з чим я всіх і вітаю. Цей результат - результат усієї попередньої роботи усіх наших команд в усіх відповідних антикорупційних органах. Просто дуже багато років без пройобів гарантують довіру, що наступні роки також будуть без пройобів і наступного разу ми також пройдемо.

Вітаю кожного члена наших попередніх складів наших численних РГК. Це ваша перемога. Вітаю кожного, хто за нашу команду проголосував цього разу. Це ваша перемога. Вітаю всіх, хто сьогодні пройшов і буде працювати наступні два роки. Все це перемога.

Всіх, кому це не подобається - п'ять років п'ю ваші сльози і це все смачніше.

Народ, доста.

Трамп каже, що хоче захопити чи не всю північно-західну чвертькулю.
Кремль - що буде роздавати вакцину від раку.
Китай - що винайшов надточний атомний годинник та військовий мобільний 5G.

Є такий анекдот - "от і ви кажіть".

Вибори ГАР МО стартували!

За результатами рейтингового онлайн-голосування з-поміж 40 кандидатів буде обрано 15 членів Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони строком на два роки. Голосування триватиме тільки сьогодні (і після минулого разу ми на це дуже сподіваємося), 7 січня, протягом 12 годин – з 9:00 до 21:00.

Ми підтримуємо коаліцію з кандидатів, яких вважаємо достойними представляти українське суспільство, контролювати діяльність Міноборони і робити його ефективнішим та швидшим. А як показав досвід виборів, котрі не відбулися МО це вкрай необхідно:

1. Нишпорка Олена
2. Соловйов Микита
3. Шуба Анастасія
5. Бріт Ореста
7. Гудименко Юрій
8. Штанков Микита
22. Костецький Максим
23. Ніколаєнко Тетяна
24. Трегуб Олена
31. Біщук Віктор
32. Масюк Віталій
33. Чернов Олег
38. Даценко Катерина
39. Микитюк Антон
40. Прудковських Віктор

Для нас важливо, щоб до Громадської антикорупційної ради увійшла вже злагоджена команда досвідчених та професійних спеціалістів, з розумінням антикорупційної політики, правничої сфери, а також люди із досвідом забезпечення потреб війська і безпосередньої військової служби, які мають чітку проукраїнську позицію.

Адже Міноборони відповідає за надто багато напрямків, і неможливо знайти одну людину, яка була б одночасно експертом в закупівлях та озброєнні, шпиталях та реабілітації, демобілізації, мобілізації та соціальній підтримці.

Ці люди стануть тією енергією змін, яка так потрібна для підвищення ефективності Міноборони.

❓Як проголосувати – ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ:

Крок 1: Заходимо на сайт для голосування: https://rgk.vote.mod.gov.ua/

Крок 2: Гортаємо до кінця списку кандидатів і натискаємо “Розпочати голосування”

Крок 3: Проходимо верифікацію через ID.GOV.UA

Крок 4: Обираємо зручний спосіб авторизації.

Крок 5: При використанні Bank ID, обираємо зі списку банк.

Крок 6: Перевіряємо коректність даних та натискаємо кнопку «Продовжити».

Крок 7: Обираємо зі списку 15 кандидатів, поставивши позначки навпроти їхніх прізвищ.

❗️Нагадуємо номери кандидатів, яких просимо підтримати:

1, 2, 3, 5, 7, 8, 22, 23, 24, 31, 32, 33, 38, 39, 40.

Крок 8: Під списком обраних кандидатів натискаємо кнопку «Проголосувати».

Крок 9: Готово!

Голосуйте! Робіть репости, закликайте проголосувати друзів, колег та родину.
Ставте «+» в коментарях, якщо ви вже проголосували.

Дякуємо за вашу підтримку!

Guilty pleasure: ходити по сторінках людей, обурених матюками Зеленського, та шукати по запиту "Дещиця".

Друзі,

На правах реклами справи, до якої дотичний - ось телеграм-канал ОСУВ Хортиця. Там бувають приємні відео зі знищенням ворога та розповіді, яка бригада сьогодні найкращий молодець, але головне не те. Головне - щоденна статистика боїв на найгарячіших напрямках. Хортиця - це від Харкова до Времіївського напрямку, це саме те, де зараз відбувається чи не три чверті боєзіткнень загалом. Так, тут зараз важко та гаряче, але тим важливіше мати перед очима не тільки розгони анонімних телеграм-каналів, а й офіційні дані.

Якщо підпишетесь та поширите, буде користь.

Проект "Хочу знайти" оголосив, що росіяни подали до 50 тисяч заявок на пошук зниклих без вісті родичів. Таку ж цифру зниклих нещодавно випадково видала під запис заступниця міністра оборони РФ, пані Цивілева, Путіна рідна племяшка. І мова йшла лише про ті випадки, коли родичі а) були, і б) звернулись.

Це до питання підтвердження втрат росіян. 50к тільки заявок на зниклих - загиблих самі прикинути можете.

Спроби Кремля використати К.А.Дирова як переговорника з ісламським світом поки що вкладаються в одеську формулу "це ти там в Москві великий пуріц, а у нас в Одесі ледве-ледве поц".

Хоча у випадку Азербайджана краще згадати відомий місцевий шлягер.

Як християнин із релігієзнавчим та богословським дипломом, маю зауважити, що до ханукії на Майдані претензій бути не має. Не вища за хрести - і добре. До дідуха й то було б більше зауважень.

Ну шо, котики, понеслась.

Голосування почалося.

Посилання на сайт МО: https://rgk.vote.mod.gov.ua

Заходите, проходите верифікацію (ні, правила обирав не я) і голосуєте. Номери осьо внизу, збережіть собі чи зробіть скрін.

А я нагадаю прізвища (номери як в бюлетені, тобто тьфу, на сайті):

1. Нишпорка Олена.
2. Соловйов Микита.
3. Шуба Анастасія.
5. Бріт Ореста.
7. Гудименко Юрій.
8. Штанков Микита.
22. Костецький Максим.
23. Ніколаєнко Тетяна.
24. Трегуб Олена.
31. Біщук Віктор.
32. Масюк Віталій.
33. Чернов Олег.
38. Даценко Катерина.
39. Микитюк Антон.
40. Прудковських Віктор.

Хто не встиг детально почитати про кандидатів – на сайті МО є всі анкети і документи. Робіть вибір свідомо. Голосуючи за збалансовану команду, ви збільшуєте шанси на стабільну і ефективну роботу.

Ваші 6 хвилин часу можуть змінити на краще роботу Міноборони на цілих 2 роки. Я вважаю, що це непогана угода.

Тиць на посилання в коментарях, і нехай усе палає. І ставте «+» в коментах, хто вже проголосував, так буде зрозуміла динаміка.

Дякую вам. Понеслась.

Тобто, ми так успішно посилали дрони на Чечню раз за разом, що Рамзан влаштував істерику Путіну і отримав собі ПВО.

Але виявилося, що для того, щоб управлятися з ПВО недостатньо бути академіком з скотоложства.

Тому першим ділом відважні кадирівці підбили азербайджанський літак цивільної авіації.

Другим ділом вони уронили розгонний блок від ракети пво на власний торговий центр.

Третім ділом вони смєкнулі, шо підбили не те шо хотіли, тому щоб замести сліди відмовили літаку в аварійній посадці, шоб він упав у Каспійське море разом з усіма доказами.

Але літак замість цього дотягнув до Казахстану і розбився там з великою кількістю жертв.

Літак азербайджанський, а не російський. Розслідування казахське, а не російське. Тому ми все це за один день і дізналися.

Но Рамзан Ахматовіч молодець, шо сказать. Прям на кожному повороті атлічілся тут.

Список коаліції у ГАР МО:

Гудименко Юрій — ветеран, молодший сержант ЗСУ у відставці, громадський діяч, співзасновник руху «Демократична Сокира» та голова ГО «Українське обʼєднання «Мрія». Бріт Ореста  — військовий волонтер з 2014 року, засновниця благодійних організацій “БОН” (Україна, США, Литва), радниця Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного у 2022-2024 рр.

Чернов Олег — ветеран, старший сержант у відставці, журналіст, співзасновник і головний редактор видання “Форпост.Медіа”, медіаменеджер, громадський діяч.

Ніколаєнко Тетяна — журналістка видання «Цензор.Нет», членкиня ГАР МО першого скликання, де працювала в комісії з питань комунікацій, кадрової роботи та експертних обговорень. Постійно висвітлює тему корупції. Соловйов Микита — громадський діяч і волонтер, економіст, автор курсів з фізики, математики та фінансового права, неодноразово брав участь у розробці законопроєктів. Шуба Анастасія — волонтерка, юрист, громадська активістка. Членкиня та активна учасниця РГК НАБУ двох скликань, заступниця голови ГАР МО першого скликання. Трегуб Олена — співзасновниця і голова організації НАКО, що бореться з корупцією у сферах нацбезпеки. Експертка з міжнародних санкцій та експортного контролю з досвідом співпраці з міжнародними донорами та інституціями (ООН, USAID, ЄБРР, Світовий банк, МВФ), членкиня ГАР МО першого скликання. Костецький Максим — адвокат, волонтер, юридичний радник НАКО. Тривалий час працював юристом в ОПК та у сфері антикорупційної політики, має значний досвід судового представництва та правових досліджень; голова ГО “Центр формування політики”. Нишпорка Олена  — бухгалтерка, підприємиця, експертка з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють фінансову сферу на предмет наявності корупційних ризиків. Прудковських Віктор — працює у сфері міжнародної логістики, член РГК НАБУ чотирьох скликань. Секретар ГАР МО першого скликання.

Микитюк Антон — юрист, громадський діяч, експерт з антикорупційних питань та діяльності ОПК. Член та заступник Голови Ради громадського контролю при НАБУ двох останніх скликань. Масюк Віталій — економіст, фахівець з діджиталізації та оптимізації процесів, співзасновник та директор ІТ-компанії HBG SYSTEMS. Член ГАР МО першого скликання та заступник голови РГК при НСЗУ.

Даценко Катерина — журналістка, громадська активістка, яка працює з командою над меморіалізацією військових. З червня 2024 року — членкиня Ради громадського контролю при НАБУ.
Біщук Віктор  — журналіст, теле- і радіоведучий, ветеран російсько-української війни. Штанков Микита  — ветеран, громадський активіст з досвідом в антикорупційній та правозахисній діяльності, підприємець. З лютого 2024 року – член РГК НАБУ двох скликань та Конкурсної комісії №1 Бюро.

Я дуже втомився.

Я втомився відповідати своїм побратимам на «у нас немає снарядів/мавіків/мінометних мін/капсуль-детонаторів, зроби щось».

Я втомився від того, що проєкти, які на 100% світлі і корисні для армії, для бійців ЗСУ, реалізуються за рік і більше (вже більше), а щоб прийняти рішення віддати 23 мільярди на своїх постачальників – міністерству оборони вистачає одного дня.

Я втомився від того, що мої пацани працюють на фронті 24/7, і загинути можуть в будь-яку секунду, а чиновники по міністерствах працюють з 9 до 17, у пʼятницю раніше.

Я дуже втомився від цього. І я дуже, ДУЖЕ злий.

Так багато змін, потрібних ще до повномасштабного вторгнення, не ухвалені і не впроваджені досі. Один кабінет часто не знає, що робить інший. Звільнення одіозних персонажів відбуваються тільки після грандіозних скандалів, і то — надто часто — за схемою “на підвищення”.

Ви все знаєте. Я все знаю.

Я готовий працювати. Підтримайте мене.

Я особисто готовий заходити у склад незалежної Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони. Це виборна НЕОПЛАЧУВАНА посада у громадській раді – фактично органі, через який суспільство може контролювати рішення Міноборони і впливати на нього.

Ми створили коаліцію ветеранів, волонтерів, експертів і юристів. Це міцна команда людей з різних організацій і спільнот, які обʼєднані єдиною ідеєю: відремонтувати нашу оборонку. Зробити краще. Зробити правильно.

Ваша підтримка потрібна не словами і не молитвами. Ваша підтримка буде потрібна при голосуванні на сайті Міноборони у четвер, 26 грудня, з самого ранку.

Ми можемо зробити те, що ви хочете. У нас є знання і енергія.

Підтримайте нас. У цей четвер.

Завжди вважав електросамокати небезпечними!

Підсумовуючі - людей часто дратує woke не тому, що консерватори та засранці, а тому, що це зайвий елемент нереалістичного без обгрунтування. Аналогічно аргумент “в нас є вампіри, а значить, пінгвіни можуть жити в Арктиці” - не аргумент.

Ні, не значить.

Є одна річ, яка мене занадто дратує, і вже час виписати.

Це нерозуміння людьми того, як працює так зване призупинення сумнівів в художніх творах. І навіщо воно взагалі. І як його калібрувати.

Коли ми знайомимось з якимось художнім твором, ми приймаємо певні умовності тому, що розуміємо: інакше нам історію не розкажуть, або вона не буде для нас цікавою. Це і називається призупиненням сумнівів.

Тому в книжках, фільмах, компьютерних іграх час викладається нелінійно, а сюжет концентрується на цікавих подіях, а не описує кожен похід героя до вітру. В театрі ми миримося з тим, що декорації - це наче місце події, а ота картонка - то башта. В кіно - що пласка картинка на екрані є чимось на кшталт вікна в інший світ. В компьютерних іграх - те, що персонаж може відроджуватися, або те, що аптечка миттєво лікує поранення.

Це все ок. Без цього “кіна б не було”.

Існують також додаткові жанрові умовності. Так, ми звикли, що в фентезі є магія та інші людиноподібні раси. Існують навіть традиційні умовності окремого сетингу чи серії творів: так, в Зоряних Війнах чутно вибухи в космосі.

Є, втім, хороше правило: кожна умовність є зайвою. Це милиця, що дозволяє автору довезти до нас вигаданий світ, не розтрусивши. Якщо можна без неї, то краще без неї.

Тому багато глядачів б’є себе по лобі, коли в фільмі персонаж починає товкати трихвилинну передсмертну промову після того, як йому в груди прилетіла черга з крупнокалиберного кулемету. Або коли герой, як у “Джентльменах”, після довгої пробіжки дістає з-під поли немаленький пістолет-кулемет, і виникає питання, в якому отворі він його ховав всю дорогу. Або коли комуніст-відлюдник в хатині в лісі вирощує своїх дітей вундеркіндами з багажом знань кількох університетів та вільним володінням китайською. Ну й над фентезі 80-х, де найбільш розповсюдженим комплектом одягу воїна були хутряні труси (у випадку воїтельниці доповнювалися бронеліфчиком), народ вже в тих же 80-х починав посміюватися.

Звісно, це все можна, якщо жанр - абсурдистська пародія, яке-небудь Кунг Фьюрі, яке якраз це все стібе. Навіть треба. А от в інших ситуаціях для кожної додаткової умовності, кожного спонукання глядачі до припинення сумнівів, потрібне обгрунтування.

І отут ми підійшли до проблем сучасності.

Я втомився чути від людей, що якщо в творі є хоч одна умовність з призупиненням сумніву, то тепер можна скільки завгодно.

Ні, те, що в світі твору є дракони, не означає, що косинус в ньому може доходити до чотирьох.

Ні, те, що там є іншопланетяни, не означає, що люди зможуть побудувати комунізм.

Ні, те, що там є магія, не скасовує ані закони Ньютона, ані закони Менделя. Долати може. Але не скасовувати.

І головне - кожне таке додаткове “але” має бути обгрунтовано чимось більшим, ніж “а в нас все одно і так є багато умовностей”.

Саме це і є причиною більшості срачів щодо “woke” в творах. Не слід шукати чорношкірого самурая в темній комнаті, якщо там його немає, і робити його, шкаф з антресолями, асасіном серед полутораметрових японських селян. І те, що у вас там іншопланетяни і перенесення пам’яті в поколіннях - не аргумент. І всовувати африканку в скандинавський пантеон не треба. Бо всім очевидно, що робите ви це не задля художньої мети. А коли додаткова умовність, додаткова вимога призупинити сумніви падає людині на голову через те, що у авторів ідеологія - це завжди курвить.

Ну просто для прикладу візьмемо радянську “повесточку” - ви “За двома зайцями” бачили? А вас там не дратували “положительні герої” - себто ті самі соцреалістичні пролетарії з ідеальною вимовою? Саме тому, що вони в творі виглядали просто як чергові по казармі. А не дивувало, якого милого головний кредитор Голохвостого в кінці його здає, хоча вся історія зі шлюбом затівалася саме для того, щоб повернути йому борг, і з ним же проговорювалася?

Все це туди впихнули просто в межах ідеології. І око різало, і вибивалось із загальної стилістики фільму.

Щодо кулінарного шоу Клопотенка в трапезній церкві Києво-Печерської лаври. Дозвольте підійти з релігієзнавчої точки зору.
Православний храм - простір, відповідним чином освячений та, за традицією, структурований на три секції (притвор, середня частина, вівтарна частина), які наслідують єврейському Єрусалимському храму.
Притвор, по суті, не є сакральним простором, а лише введенням до нього. Туди й в найсуворіші часи могли пускати іновірців і нехрещених. Сакральний простір - середня частина, зарезервована для вірних християн. Вівтар - надсакральна, зарезервована за священниками та дияконами.
Трапезна - монастирська їдальня. Вона може бути окремою будівлею в комплексі монастиря, прибудовую або розширенням притвору. Але в відносно нові історичні часи трапезні також використовували як "зимові" храми" - коли центральний храм консервували на зиму, щоб зекономити на опаленні.
Якщо безпосередньо в трапезній є престол та антимінс (спеціальний плат з мощами святих), то вона виступає в ролі окремого храму. Відповідно, її призначення храмове і, наприклад, кулінарні шоу там вкрай недоречні.
Якщо в трапезній такого немає, вона є їдальнею або притвором. В обох випадках приготування та споживання їжі там не те що припустимо, а й нормально, особливо якщо це з благодійною метою (наскільки мені відомо, в Клопотенка саме так). Нормальна та історично поширена християнська практика. Більш того, сучасні форми християнського богослужіння виросли з ранньохристиянських благодійно-молитовних вечерь - агапе - а ті, в свою чергу, з Тайної вечері.
Таким чином, від загального до конкретного.
1. Я не пам'ятаю точного плану будівлі трапезної Феодосія та Антонія Печерських Києво-Печерської Лаври, але мені здається, що сама трапезна частина (та, що довга, під сірим дахом) в ній або взагалі окрема прибудова, або подовжений притвор. Тоді як основна та вівтарна частина - під зеленим куполом, що копіює структуру Софії Константинопольської.
2. Якщо це так, і якщо Клопотенко писав програму саме там, я не бачу причин для зауважень суто з точки зору традиції, бо приготування їжі з благодійною метою співпадає з функціональною метою будівлі. Я, звісно, розумію, що багатьох це могло тригернути саме тому, що сприймається частиною храму, але будемо чесні, наші відчуття не завжди корелюють з нашим же віровченням.
3. Якщо ж там окремо у тому приміщенні престол з антимінсом, або якщо програма писалася в основній частині будівлі (під куполом), а деякі коментатори казали мені, що саме так і було, це груба помилка з кількох точок зору. Окей, в нас світська держава і не має керуватися релігійними вченнями, але це, по-перше, не означає, що слід дратувати громадян на рівному місці, по-друге, дуже невдала подача на проросійські сили, і по-третє просто порушення правил експлуатації пам'ятки культури. Себто, гра свічок не варта. Простіше було або обрати іншу локацію, або просто обмежити дію притвором.
P.S. Окремо зауважу, що пам'яткою історії чи давно намоленим храмом ця трапезна не є. Це одна з найбільш молодих будівель Лаври, її зведено у 1895 році, і через радянське панування більшу частину своєї історії вона не використовувалася за призначенням. Ну й, знаючи деякі особливості владики Павла, я можу - і побоююсь - що ця будівля бачила дещо страшніше за зачіску Клопотенка.

Аж заволав.
Колісна, пілотована!