Для кожного виду існує набір так званої видотипової поведінки.
Це форми поведінки, що здійснюються більш-менш однаковим способом всіма тваринами того самого виду.
Для курей, наприклад, характерно гребти лапками, вишукуючи їжу; “купатися” в пилюці та полювати на комах та дрібних тваринок (так, кури — далеко не вегетаріанці, всупереч розповсюдженій думці).
Для коней — багато годин на день пастися; мати можливість швидко рухатися; чухати одне одного зубами та бити копитом у разі небезпеки.
Для собак характерно багато рухатися (і багато спати в проміжках); досліджувати довкілля та шукати їжу за допомогою нюху; полювати на гризунів, викопуючи їх з нір; викопувати ямки для відпочинку (тому собаки часто дряпають свої лежачки) і багато іншого.
Чому нам важливо знати та розуміти прояви такої поведінки?
Тому що можливість її демонстрації сильно впливає на якість життя тварин.
Собака, якого добре годують, але який існує в просторі, де не можна достатньо рухатись, досліджувати довкілля, шукати носом, щось гризти, щось викопувати, покачатися в траві чи піску — буде сильно страждати.
Тому так важливо давати нашим тваринам бути собою, навіть тоді, коли це йде у розріз з нашими людськими уявленнями про те, як має бути “правильно”.
Звичайно, якщо ви поспішаєте на роботу і вивели собаку на пару хвилин в туалет, абсолютно нормально не пустити його порпатись у купі опалого листя.
Але якщо всі прогулянки — це лише чемне неспішне походжання тротуаром, тому що собака білий/пухнастий/нещодавно від грумера і так далі, це нечесно.
Пес далекий від наших понять про порядок та естетику, а от від незадоволення своїх потреб він абсолютно реально страждає.
Зараз є багато можливостей полегшити свій побут з чотирилапим — водонепроникні попони, якісні шампуні, рушники, які дуже швидко вбирають вологу, ефективні засоби для прибирання.
Тому давайте хоча б іноді побути своєму собаці брудним, мокрим, але абсолютно щасливим 🤗