ВВЕДЕННЯ БОГОРОДИЦІ У ХРАМ — ЦЕ І НАША ЗУСТРІЧ З БОГОМ   Кожним церковним богослужінням ми засвідчуємо світові про непорушний союз Церкви небесної з Церквою земною. Основу цього союзу ніхто не в змозі похитнути, бо він стоїть на камені віри — Христі. Саме тому і торжествує, і радіє, і тріумфує свята Церква, закликаючи своїх чад розділити з нею це небесне торжество. Через богослужіння ми стаємо реальними учасниками згадуваної події. Богослужіння — це зустріч з Христом, Божою Матір’ю та всіма святими. Богослужіння на свято Введення Діви Марії, яке ми відзначаємо 4 грудня, — прекрасний гімн Божій Матері й храму Божому, де сформувалася моральна чистота й святість Преблагословенної Діви Марії. Тому Діва Марія стала «честнішою і славнішою горніх воїнств».   Церковне передання зберегло для нас деякі відомості про цей період життя Пресвятої Діви. На дев’ятому році життя Пресвятої Богоотроковиці помер її старий батько, праведний Іоаким. Це була перша скорбота, яку зазнала Діва Марія. Через деякий час померла і її мати, праведна Анна. Залишившись без батьків, Богоотроковиця ще сильніше приліпилася до Бога, її любов стала повною і всеосяжною. Живучи в храмі, розмовляючи в молитвах з Богом, Марія дала обітницю дівоцтва. Будучи посвяченою батьками Богові, Вона вирішила зовсім зректися світу та його радощів, щоб повністю належати Єдиному Богові. Діва Марія вирішила остаточно підкорити свою волю волі Божій. Вона усвідомлювала, що на землі існує Єдине Джерело всіх радощів — Господь Бог. Щоб стати Матір’ю Сина Божого, Вона повинна була вільно відкрити Своє серце благодаті, добровільно вийти зі світу гріха й смерті, відмовитися від земних прихильностей і добровільно обрати для себе чужий свідомості старозавітного людства шлях Приснодівства. Усім серцем Вона слідувала голосу Божому, який закликав її устами пророка Давида: «Слухай, Дочко, і дивись, і нахили вухо Твоє, і забудь народ Твій, і дім батька Твого», і тільки тоді «зажадає Цар краси Твоєї» (Пс. 44:11-12). Богообрана Отроковиця стала нев’янучою запашною Квіткою, Котру зростила нам старозавітна Церква. З цього виходить, яке значення в справі виховання має храм Божий. Храм — це оселя небесного Отця, храм — це дім Божий. Храм є джерелом духовної благості й чистоти, училище духовного знання. Тому й зрозуміло, з яким благоговінням ставилися до храму наші предки. Свята Церква нинішньою відправою закликає нас радіти радістю духовною, бо наближається велике торжество, всесвітня слава, коли ми із захопленням зможемо вигукнути: «Христос народжується, славте, Христос з небес, зустрічайте». Богоотроковиця стала втіленням усіх старозавітних прообразів. «Тебе пророки проповідували як ківот святині, Чистая, як кадильницю золоту, і свішник, і трапезу: і ми, як Боговмістиму скінію, оспівуємо Тебе» (6-й тропар 2-го канону 3-ї пісні). Матір Божа є наша скора Помічниця і Молитвениця. Вона є упованням у наших скорботах, хворобах та нестатках. Матір Божа вказала нам шлях, який веде нас до Бога. Хто йде цим шляхом, той визволить себе від спокус і падінь. Протоієрей Олександр Богданов