Друга частина розбору більше про дипломатичні та військові фактори в можливому створенні Україною власної ядерки.
— Уклавши Будапештський меморандум, Україна отримала гарантії безпеки від США, Великої Британії та рф в обмін на повну відмову від ядерної зброї та знищення ядерного арсеналу. Вторгнення рф в Україну 2014 та 2022 років порушили цю угоду.
— У звіті стверджується, що таке порушення з боку росії - дає як юридичні так і моральні підстави для виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та перегляду своєї неядерної позиції.
— Можливим поштовхом до створення ядерки може стати наближення військ рф до ключових військових та промислових центрів. Як, наприклад, Павлоград. Адже це може поставити під загрозу Харків та Дніпро.
Вже майже 3 роки кажу про необхідність відновлення ядерного статусу. В нас немає іншого вибору. За будь-яких обставин — це краще за всі гарантії на світі.
Західна преса пише, що можливості та інфраструктура є. Далі справа за нами.
Вчора вийшла аналітична стаття The Times про можливості України в розробці ядерної зброї. Багато хто звернув увагу лише на заголовок, але я хотів би розглянути цю статтю більш детально.
— Почнемо з основного. Стверджується, що Україна може створити елементарну ядерну бомбу протягом декількох місяців, використовуючи технологію, подібну до бомби, скинутої на Нагасакі.
— Стратегія створення передбачала б вилучення плутонію з відпрацьованого ядерного палива з українських реакторів, оскільки такий підхід дозволяє уникнути потреби у збагаченні урану, яке вимагає багато часу і ресурсів.
— Україна зберегла необхідні технічні знання, досвід та ядерну інфраструктуру. А саме дев'ять діючих реакторів і приблизно сім тонн плутонію реакторного класу. Цього потенційно може вистачити на сотні тактичних ядерних боєголовок, кожна з яких має потужність у кілька кілотонн.
— З суто технічного погляду, складним є також і детонаційний механізм. Але, як зазначається, попри всю складність, Україна все ж таки має достатню наукову базу для його створення.
І ще вам цікавих фактів. Цей же Шевченко після повномасштабного вторгнення у 22 році прийшов в Раду у військовій формі. Саме тоді він заявляв, що служить у розвідці.
Цікаво, а раніше ніхто не знав, що Шевченко може бути зрадником? Тільки зараз до нього зʼявились питання?
Спочатку він нібито вів якісь переговори із Лукашенко. Потім в липні 2022 року взагалі приходив у формі в Верховну Раду і заявляв, що він співробітник ГУР. Хоча ГУР вже сказали, що Шевченко не є їх співробітником, але все одно багато питань.
Зараз всі прокинулись і побачили, що він веде підривну діяльність. Просто дурдом.
Я сподіваюсь, запобіжний захід оберуть швидко. Бо цей герой-розвідник може побігти в гості до Дмитрука за кордон.
Ще раз хочу наголосити: держава не регулюється і не функціонує виключно ідеями та комунікаціями.
Держава працює завдяки інституціям, правилам і процесам. Коли ці правила, інституції та процеси порушуються і на них не зважають, то трапляються подібні неприємні речі.
З одного боку, ми боремося за те, щоб громадські активісти не йшли в армію, а з іншого — направляємо медиків на штурм. Це абсолютна несправедливість.
І якщо хтось в Офісі Президента цього не розуміє, то це лише показує його, як дурачка з великою зарозумілістю. Який окрім того, як написати пару рядків для промови і стати на фото поруч із головнокомандувачем, більше нічого не може.
Як зачепили деяких громадських активістів, так всі заступилися. Всі за них боролися. А як щодо військових медиків?
Звертаюсь до радника президента Дмитра Литвина. Ви ж організовуєте зустрічі, впливаєте на рішення в Збройних Силах. Чи вам цікаві тільки громадські активісти з великими телеграм-каналами?
