Червоний записник Софія Лундберґ моя оцінка: 3⭐️ Книга про старіння, кохання, самотність та сімʼю. Легко читається і викликає емоції. Чимсь нагадала мені Місто дівчат, а ще чимсь - Бакмана (якого я не читала😅 а бачила лише фільм). Це історія Доріс, якій 96 років. Вона самотньо живе у Швеції, спілкується зі своєю племінницею Дженні по скайпу і згадує своє життя - гортаючи сторінки записника. Практично всі контакти, записані там, вже мертві. Я купила цю книгу, бо перша сторінка починається з опису предметів на столі і там був дозатор на пігулки. Мені чомусь це здалось дуже вайбовим (ну скоро 30, пора😃). І початок був прям класний, авторці вдалось доволі точно описати фізичні обмеження старої людини. І її самотність. Частини, де Доріс згадує своє минуле вже не такі правдоподібні. Але все ще цікаві і до цих сторінок хотілось повертатись. А от все що повʼязано з Дженні, їх діалогами з Доріс, діалогами Дженні зі своєю сімʼєю, її вчинками та роздумами взагалі не відчувалось як щось справжнє. Така собі 2d картинка серед 3d світу. Ніби є обʼєм, аж тут раптом тільки халтурна замальовка. Шкода. Взагалом почитати можна. Головна героїня цікава, тема старіння та старих людей - дуже правдоподібна. Але якщо не прочитаєте - то нічого не втратите) #відгук