Чорний принц Айріс Мердок моя оцінка: 5⭐️ Роман який перетворюється на трилер, але ти це усвідомлюєш тільки в кінці читання. І залишається так багато можливостей «що ж відбулось насправді?» Мені це чимось нагадало «Хто вбив Лору Палмер?» 😅 Книга починається з передмови редактора, друга головного героя. Далі йде передмова головного героя і за сумісництвом «автора» книги, який цю книгу написав про себе і своє кохання. Мене вже цей початок дуже заінтригував. Я люблю такі ігри зі сприйняттям читача. Головний герой - Бредлі Пірсон, пише для читача. І часто звертається до читача, ніби трішки заграваючи і схиляючи на свій бік, до своєї версії правди. Темп читання тут також доволі специфічний - події та діалоги які дуже швидко читаються, через кілька сторінок змінюються довгими філософськими роздумами про мистецтво, кохання та життя, які сповільнюють набрану швидкість і змінюють сприйняття подій. (Для мене такий формат - це один із різновидів довершеності) Найбільше мені ця книга сприймалась як пʼєса, я майже бачила сцену і костюми. Драматичності та театральності тут хоч відбавляй (не треба!) і вочевидь це таке загравання з Шекспіром. Про Шекспіра тут є багато згадок і роздумів. Це така книга про все, всі аспекти буття в декораціях 58-річного Бредлі Пірсона - розведеного письменника, для якого насамперед важливо щоб його книги були мистецтвом. Його друга - молодшого успішного письменника, який пише романчік раз на рік. Дружини та доньки друга з якими Бредлі проводить багато часу. Колишньої дружини Бредлі, яка повертається у місто та її брата, який заграє з Фройдом і навіть дасть нам тлумачення всіх подій (забрав у мене трішки роботи😂). Що може статись в такій замкненій та зарядженій екосистемі? Які пристрасті вибухнуть і до чого призведуть? І як ми з цього можемо щось зрозуміти про життя і про себе? Дуже раджу! #відгук