​​Микола Зеров ВОРОЖІННЯ Різдвяна тиша повагом зійшла На місто пообіднє присмеркове. На білий іній, на вбрання святкове Заноситься рідка холодна мла. Мов більма з помережаного скла, Вітрини дивляться в лице зимове, І з гомоном розтріпаної мови Чужа веселість мимо нас пройшла. Та багатьом уже немає свята. Колись весела і червона дата Як чорна цифір нині промайне — І лиш нудьгу всередині сколише, І скаже місяцеві стріть мене Примарою холодного безгрішшя. 29.01.1932 На фото: Микола Зеров у колі друзів. Без дати, але не раніше, ніж кінець наших 20-х #наші20