Письменницький тур. Другий в моєму житті. І перший настільки масштабний =) Я маю багато інсайтів після спілкування з іншими авторами. В основному вони стосуються того, що нормальних людей не існує. Якими б успішними, продуманими, впевненими не здавались інші - ми всі на своєму шляху навпомацки. Інструкції якщо й є, то вони не універсальні і не діють для всіх. Я постійно сварю себе за те, що я дуже повільний автор. Перші Навіяні писались п'ять років. Скільки писатимуться наступні - я навіть не знаю. Якщо Леся не поставить мені жорстких дедлайнів... Я постараюсь швидко, правда) Але суть в тому, що письменництво об'єктивно потребує дуже багато роботи. Більше, ніж здається, на кожному з етапів. І кожен з нас викручується по різному. Навіть на прикладі авторок, з якими я були в турі. Катя Самойленко три роки займалась тільки написанням трилогії Двоповні. У Наді Ліри був куратор і жорсткі дедлайни на кожному етапі для Печери Мари. Лесю Яцуту з Теменом шантажували редакторки. Наталя Кош написала Загубленого Принца за вісім місяців інтенсивної роботи. Я дуже чітко знаю, що письменництво неймовірно індивідуальний процес. Але дещо, про що я забуваю, - це те, що написання книги також однаково складний і тривалий процес для кожного з нас. Можливо це не дуже цікавий пост для всіх, але це трошки моїх внутрішніх рефлексій після туру =) Поки ми думаємо, куди їхати далі... #навіяні #Міжсезоння #сучукрліт #книга #міськефентезі #українськаміфологія #Київ #укррайт #книга