Листопад, пізня осінь, завжди асоціювалися з групою Drudkh. Це відчуття стало сильнішим, коли в перший рік повномасштабки я почув сінгл "Нічний/The Nocturnal One". Він вийшов навесні, проте атмосфера перших днів війни, згасання світла та майбутніх несвяткових днів, всепоглинальної безмісячної ночі, різко контрастувала з сезонними змінами природи. Ця атмосфера втілилася в ліриці вбитого більшовиками Якова Савченка, посиленій атмосферною музикою українського чорного металу. Гірка іронія долі зіграла наче рок скандинавського епосу, забравши саме в листопаді життя барабанника Drudkh, Миколи Состіна. А рік тому листопад забрав життя Марсі. Зараз, відчуваючи вітер листопаду, що пробирається крізь одяг, думаю про тепло квітня, але невимовний сум опановує щоразу, коли згадую про ці втрати, що є остаточними, та не лишають надії на весняне буяння життя попереду. Вічне коло розсипається на друзки.