Отже, починаю серію публікацій перекладу неймовірно цікавої статті про тестування зброї та інструментів культури Кловіс на африканських слонах. Ця робота допомагає краще зрозуміти можливості прадавніх мисливців, і через зброю трохи краще зрозуміти побут людей в часи, коли все починалось. І я буду дуже вдячний якщо ви вирішите підтримати мене. Війна триває, і вимагає ресурсів. Дякую. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗБРОЇ ТА ІНСТРУМЕНТІВ CLOVIS НА АФРИКАНСЬКИХ СЛОНАХ Джордж К. Фрісон Наконечники та знаряддя з каменю що відносяться до культури Кловіс, були знайдені в ряді археологічних пам’яток у Новому Світі, і хоча ми знаємо з археологічних свідчень що давні мисливці мали доступ до мамонтів, з зрозумілих причин ми не можемо перевірити чи здобували вони їх за допомогою своєї зброї чи були падальниками. Проте масштабна санітарна вибраковка слонів у національному парку Хванге в Зімбабве дала унікальний шанс провести експеримент з тестування інструментів і  зброї культури Кловіс. І експерименти не залишають сумнівів у тому, що наконечники давньої  зброї можуть завдати смертельних ран африканським слонам і що прості кам’яні ножі з успіхом виконували свою роботу. Фізіологія мамонтів і слонів досить подібна, щоб робити позитивні твердження щодо потенціалу такого роду кам’яних знарядь і зброї, але звісно ми ніколи не зможемо порівняти поведінку слона і мамонта безпосередньо. Дані з відомих на сьогодні місць знахідок культури Кловіс в Північній Америці вказують на те, що мамонти (Mammuthus columbi і можливо також M. primigenius) були найбільшими наземними ссавцями, на якого полювали доісторичні люди. Асоціація наконечників типу Кловіс і залишків мамонтів в археологічних пам’ятках, які включають Ленер (Хаурі та ін. 1959), Нако (Хаурі 1953), Домебо (Леонхарді 1966), Блеквотер (Хестер 1972), Дент (Фіггінс 1933), Мюррей-Спрінгс (Haynes 1982) і Колбі (Frison and Todd 1986) переконали більшість палео-індійських дослідників, що їх використання на списі або з атлатлем і дротиком, створювало зброю яка в тому числі використовувалася для вбивства мамонтів. Однак це не позбавляє мисливців від майстерного використання різноманітних природних чи штучних бар’єрів, маскування чи пасток, які підвищили б ефективність їхньої зброї. У випадку з мамонтом однак є занадто багато невідомого у сфері поведінки тварин. На щастя фізіологія виду досить добре відома із заморожених зразків (див., наприклад, Herz 1902). Існує значна ступінь фізіологічної подібності між вимерлим мамонтом і африканським слоном, зокрема за розміром, морфологією скелета та товщиною шкіри. Отже, було запропоновано що якщо коли-небудь виникне ситуація яка дозволить провести правильний вид експериментів на африканських слонах, можна буде надати змістовне розуміння ефективності зброї та інструментів  культури Кловіс. Потім ці дані можна застосувати до контексту видобутку мамонтів, щоб дати досліднику певне уявлення про обмеження, накладені зброєю та інструментами, які використовував мисливець культури Кловіс. Під час південноафриканської зими (липень і серпень) 1984 року автор мав змогу брати участь в операціях з винищення слонів у національному парку Хванге, Зімбаве. Метою винищення було збалансувати пропускну спроможність парку та популяцію слонів, щоб запобігти серйозній шкоді екології. Директор Національного парку погодився дозволити експерименти на майже мертвих і щойно вбитих слонах. Здавалося, це якнайближче до ідеальної можливості поекспериментувати та спробувати визначити потенціал а також обмеження інструментів і зброї Кловіса в контексті вбивства та свіжування африканських слонів. Експерименти проведені в 1984 році, накопичили вагому кількість даних про використання кам'яних знарядь і зброї. Підготовка необхідної зброї для використання в 1985 році була розпочата наприкінці 1984 року, і Фонд Л. С. Б. Лікі надав необхідні кошти на відрядження. Крім того, пан Клем Кутзі з відділу управління дикою природою Національного парку Хванге, запросив автора взяти участь в операції з вилучення слонів у 1985 році та продовжити експериментальну роботу.