"часу немає" рустем халіл ця книга — скарб української сучасної літератури, не інакше. "роман-пробіжка", таке я чула з усіх куточків про цю книгу, але до кінця не розуміла, що це означає, поки не почала читати. бо це дійсно пробіжка, адже текст йде дуже легко і швидко, він затягує, і книгу (хоч це і цеглинка) можна прочитати за 4-5 днів. якраз один день — один розділ:) сюжет розповідає про юриста-невдаху едема, що має ураження мітча — смертельну хворобу. жити йому залишається недовго і він йде на авантюру — заключає угоду з джином і тепер проживе 4 дні в тілах різних людей, трьох обирає джин, останнього обирає едем. починається ціла пригода, з великою кількістю інсайтів, гарних (і ДУЖЕ атмосферних) описів києва, з рефлексією минулого, з мріями про майбутнє, з детективною лінією і доволі гарно прописаною політичною складовою. я закохалася в цей текст, в те, як гарно описував всі події рустем халіл. в те, як міг двома реченнями розсмішити і довести до сліз. в те, як репрезентував квір-спільноту і в те, як закидував купу жартиків по ходу сюжета. ця книга дуже гарна. майстерно написана, динамічна, з великою кількістю гарних цитат, з різними сюжетними лініями які по шматочкам складаються в одну, з дрібними деталями (як от любов до винограду чи піти поїсти перепічки в 11 вечора). любов едема до бігу відгукнулась дуже сильно, я хіхікнула коли він був в тілі мільйонера і такий "о, а в мене є гвинтокрил, полечу на ньому в парк побігати:)". люблю цю книгу за такі моменти. я щиро полюбила саатчі (джин), іванку (саркастична лесбійка-програмістка), ореста (хлопчик з притулку) і едема теж. цей текст варто читати, він заслуговує такої ж уваги (і навіть більшої) як тексти павлюка. беріть і читайте. раджу. 5/5🏞️ #лічі_відгук