Через поточний дисбаланс сил у нас немає іншого вибору окрім глибокої оборони. Будь які наступальні дії мають обмежуватися тільки тими районами, де успіх гарантований – на даний момент з таких тільки Білорусь, можливо Брянщина (що вже малоймовірно), або райони, де можливий тактичний успіх через вигідне розташування. Всі ці епічні механізовані накати – тупорилий перевод обмеженого ресурсу заради вимучення перемог в момент, коли нам необхідно ресурс зберігати для настання моменту слабкості РФ. Ми мали б максимізувати втрати противника та мінімізувати наші поки у нього є політичне бажання зливати свій людський ресурс в наступах, замість цього ми трясемося через втрату райцентрів в донецькій області й сточуємося за них так, щоб не було чим обороняти облцентри.