Вчора нарешті сформувала свої думки щодо проєкту «Наїв вільний», й відчуваю потребу поділитися з вами маленьким пасажем Для мене цей проєкт про сакральне і щемке. Такого зараз мало, і тим він особливо цінний. Немає значення хто автор, він майже завжди лишається невідомим. Немає значення, чи дотримані правила пропорцій, чи вдало підібрані кольори, і наскільки унікальним є використаний сюжет. А що ж тоді робить його вартісним? Певно, це відчуття: тепла від знайомих сюжетів та радості від вигадливих художніх рішень. Я давно не переживала стільки щирих емоцій від мистецтва, тож вже запланувала повторну зустріч з цими творами. Цікаво почути ваші думки, якщо ви вже були, адже подія вирізняється з маси концептуальних виставок.