Я вже казав, щоб знищити геть чисто цей дріб'язок, який і людьми не назвеш, - справа важка і клопітка. Але якщо докласти сил і старання, результат забезпечений. Здавалося б, великих грішників загубити легше. Проте, це не зовсім так - вони непередбачливі. Забавляєшся ними років сімдесят, а на сімдесят перший, раз, і Ворог вихопив його тобі з-під носа! Не забувай, вони можуть покаятися. Вони знають свою вину. Вони готові відкинути заради Ворога будь-які умовності, як відкинули раніше заради нас. Упіймати осу важче, ніж застрілити впритул слона, але якщо промахнешся, слон заподіє більше прикростей. Особисто я, як вже казав, працював головним чином в англійському секторі, і до тих пір отримую інформацію, як правило, звідти. Можливо, те, що маю намір сказати, не в такій мірі стосується ваших секторів. Тоді, прибувши на місце, зробіть необхідні корективи. Якщо це не дуже можна застосувати, постарайся, щоб ваша країна максимально уподібнилася до Англії. В цій обнадійливій країні принцип «Я не гірший від тебе» вже проник в систему освіти. Наскільки — поки що сказати не наважусь, але це й не так важливо. Вияснивши тенденцію, легко передбачити подальші події, особливо, якщо ми докладемо своїх зусиль. Суть сьогоднішньої освіти полягає в тому, що тупаків і ледарів нищити не можна, іншими словами, - не можна, щоб вони довідалися, що хоч де в чому відрізняються від розумних і старанних. Якою б не була ця відмінність, її треба приховувати. Як? На різних рівнях - по-різному. На випускних іспитах в університеті питання ставлять так, щоб на них зміг відповісти кожен. На вступних - так, щоб кожен міг поступити в університет, незалежно від того, чи має він намір використовувати вищу освіту. Школярам, яким граматика чи математика не під силу, дозволяють займатися тим, чим вони займаються вдома, наприклад, ліплять калачики, - і це називають «моделюванням». Важливо ніяк і нічим не натякнути, що вони відрізняються від тих, хто вчить уроки. Якою б нісенітницею вони не займалися, треба ставитись до неї «також серйозно» (в Англії цей зворот вдалося укоренити). Мало того, встигаючих учнів у ближчому часі будуть залишати на другий рік, щоб не травмувати інших (Вельзевуле немилосердний, що за слово!). Якщо підсумувати - дурень має право вчитися разом з ровесниками, а хлопчик, який здатний зрозуміти Есхіла чи Данте, нехай слухає, як він читає по складах: «Кіш-ка сі-ла на ві-кон-це». Одним словом, коли демократичний принцип «Я не гірший...» вкорениться як слід, можна розраховувати на те, що освіти взагалі не буде. Зникнуть всі мотиви навчання і боязнь прославитись неуком. Тих поодиноких, хто все-таки прагне знань, поставлять на місце, щоб не виділялись. Та й учителям (точніше, нянькам) буде не до них - скільки кретинів треба підбадьорити, скільки тупаків утішити! Більше нам не доведеться винищувати в людях самолюбство й невігластво. Вони самі справляться. Звичайно, цього можна досягти при умові, що всі школи будуть державні. Але турбуватися не варто, зрівнялівка свою справу зробить. Податки з успіхом знищать той прошарок, тих людей, які йшли на жертви, щоб дати дітям освіту. Знищення того прошарку тісно пов'язане з вищезгаданим принципом. По суті, саме завдяки йому з'являється багато вчених, філософів, богословів, медиків, художників, скульпторів, архітекторів і поетів. Воістину, це вже цілий сніп високих колосків! Як зауважив один англійський політик, «великі люди демократії не потрібні». Нічого питати його, що він має на увазі: чи вони «не потрібні» демократії, чи вона «не хоче, щоб вони були». Крутень пропонує тост #ScrewtapeProposesAToast #lewisdaily