«Хоч проси, хоч не проси, подарю тобі труси», «Труси у квітки, щоб носили козаки», «Квіти у горох, щоб путін здох», — Віра Тимошенко простує військовим шпиталем. Десять років вона як волонтерка роздає пораненим і колишнім полоненим одяг. Зокрема й труси. Називає себе жартома «командиркою трусосотні», а свої торби, у яких носить подарунки — «телемагазином». Про що можна говорити з військовими, а про що ні, навіщо їм м'які іграшки, які посилки Віра принципово не бере, і хто обнімається найміцніше, читайте у матеріалі Наталії Мазіної