Пам’ятаєте епопею зі спробою нормалізації «поліванівки» в українських перекладах з японської мови? Палка дискусія з цього приводу досі триває й охоплює дедалі ширші наукові кола, чому ми невимовно тішимось.
10 грудня в Київський столичний університет імені Бориса Грінченка пройшов Всеукраїнський круглий стіл «Проблеми академічної української транскрипції японської мови», у якому взяли участь науковці-сходознавці, представники Всеукраїнської асоціації викладачів японської мови, перекладачі та студенти.
Ми, звісно ж, не могли лишитися осторонь, тож приєдналися цілою делегацією: з доповідями виступили директорка видавництва Ірина Олешко, а також наші провідні перекладачі й перекладачки, які, крім літературного перекладу, активно займаються науковою та викладацькою діяльністю. Це, зокрема, Ольга Сілівра, викладачка японської мови, та Дмитро Москальов — завідувач кафедри східної культури і літератури, доцент кафедри японської мови і перекладу Факультету східних мов КСУ імені Бориса Грінченка, кандидат філологічних наук.
Нас приємно потішив рівень дискусії, ми почули багато адекватних думок (й кілька неадекватних) і готові далі сприяти досягненню консенсусу та надавати цій справі необхідного розголосу. І абсолютно погоджуємося з підсумковими словами модератора круглого столу, професора Івана Семеніста: поки ми не викорінимо взорування на отруйну російсько-радянську спадщину, українська японістика не розквітне так, як здатна розквітнути. Надзвичайно вдячні організаторам та учасникам за позицію і сподіваємося на подальші продуктивні кроки за цим напрямом.
загалом, я трошки подумала, і наче як прозріла, що ці гаргуйлі — це наче як символи гуртожитків. Змія, борсук, лев. Тепер чекаємо орла. Ну і чом би їм тоді не стояти на тумбах з відповідними гербами Так що отак бачу
день 10 З #адвент2024різдво приніс іще одну іграшку на радіоуправлінні— цього разу пожежне авто із стрілою рятувального крана. Без особливих детальок, але гарно так все підібрано, що хоч і мініатюра, а однак прекрасно зрозуміло, що то є #адвент2024hp знову приніс гаргуйля, тепер вже на жовтому, то я так собі думаю, що цей уже Гафелпафський 🤔
Загублений день 9 — людський #адвент2024різдво приніс батька (дядька?) на снігоступах, у надто модному кашкеті і з келихом гарячого какао. Хоча, якщо судити з його погляду, то там явно може бути щось й міцніше 🥴 #адвент2024hp приніс якусь гафелпафську дівчинку (може це Анна Ебот? Не відомо) і герб Гафелпафу. Що тут цікаво, то це деталька волосся — вона виготовлена не з твердого пластику, як зазвичай, а із якоїсь значно мʼякшої пластмаси — я такого раніш не бачила
Нарешті мої ніс і горло дозволяють мені хоч трохи позвучити. Тому ось трохи кадрів з цього епізоду "лицарів апокаліпсису", а також запевнення в тому, що цей епізод, принаймні, просунув нас хоч трошки сюжетно уперед.
День 8 #адвент2024різдво схоже, вирішив пройтися по всім можливим спортивним засобам пересування для дітей — цього разу самокат. І знову з шоломом, але вже іншого кольору #адвент2024hp приніс щось таке дивне… моя єдина ідея, що це могли бути різдвяні хлопавки, але якось дуже з натяжечкою. Не знаю. Маєте ідеї?
