Хісин як завжди гуляв по нудному сеулі, його життя йде на повторі. День у день одне і те саме. Саме сьогодні, Хісин вирішив погуляти на мості над річкою Хан. То був вечір, нікого не має. Краєвиди настільки гарні, навіть побачив як зірка впала. Він загадав просте, але дуже важливе для його життя: " хочу щоб моя душа знайшлп свою споріднену душу". Погулявши годину, йому стало холодно, й він пішов додому. Там він думав, чи здійсниться те бажання? На другий день як завжди, прокинутися о 6:00 і до 18:00 на роботі, далі дома нудьгувати. Хісину дуже сподобалась та прогулянка, тому він вирішив кожного дня ходити туди. Насолоджуючись краєвидом зоряного неба, він почув заді - " навіщо це сталося? Для чого це їм? Я хочу повернутися назад за свій станок. Хочу повернути своє життя." Хісин обернувся, та побачив напів прозору людину, яка стояла біля перил моста. - хей! Що сталося? - сказав він - що? Ти мене бачиш? - так, і чому ти напів прозорий? - я не розумію? Чому? Я ж мертвий? - ти мертвий? Не вірю, я ж тебе бачу - сміючись сказав Хісин - чи стоп, це правда? - так, не знаю чому ти мене бачиш, але мене звали сонхун, якщо що - зрозуміло, мене Хісин, приємно познайомитись Насправді, Хісин не відчував ще цього. Це щось дивне? Але він не може цього зрозуміти. - як так сталося що ти мертвий? - історія довга, ти справді хочеш дізнатися? - так! Але я б йшов вже додому, ти можеш зі мною піти? - добре, заодно й розкажу - прямо сказав сонхун - сталося це неочікувано, я гуляв цим же мостом. Так як і ти, дивився на зорі, але раптом, мені закрили лице ганчіркою. Якщо не помиляюся, вона була замочена у бензин. Я зомлів, прокинувся в якомусь приміщенні, в ньому наді мною знущалися, але я не бачив їх, було темно. Вони били мене, малювали на мені ножем, це було жахливо. До поки вони не встромили мені в серце ніж, до цього я розумів, що нікому не потрібен. Але коли мене почали шукати рідні, я не міг стримати свої сльози. Уяви, вони шукають тебе, а ти стоїш біля них, але не можеш нічого вдіяти, тому що ти привид. Це було не давно, рівно тиждень тому. Я ніби й змирився з цим, але далі болить щось в середині, хоч я і привид. - ого, мені дуже шкода, до речі ось мій будинок, якщо хочеш, можеш прийти до мене додому, знаю, дивно, але мені так набридло жити самому, без рідних та друзів. - друзі? - друзі. Так і з'явилася дружба Хісина та Сонхуна. Вони дружили, але Хісин все думав: чи можна це ще виправити? Він настільки став для нього рідним, що він навіть не може зрозуміти, що це мертвий дух, який він бачить по незрозумілій причині - сонхун, я хочу тобі зізнатися... Сонхун? СОНХУН? ДЕ ТИ, НІ, ДЕ ТИ Сонхун зрозумів, що Хісин дуже прив'язався до нього, тому й пішов. Він розуміє, що може зробити боляче, але вважає що так краще - він може занадто прив'язатись, краще зараз зроблю болю, а ні ж тоді коли моє тіло знайдуть і поховають, як я буду вже на небесах Хісин не може відпустити його. Він пішов шукати його. Та не дарма, сонхун забув, що це місце стало дуже рідним для хісина, цей міст - СОНХУН, О ГОСПОДИ, ЧОМУ ТИ ПІШОВ? Я ХВИЛЮВАВСЯ ЩО ВТРАЧУ ТЕБЕ! - Приобнімаючи Сонхуна, він ледь не падає в річку. Він забув що сонхун дух, його не можливо обійняти. - Хісин, ти занадто прив'язався до мене, скоро моє тіло знайдуть, та поховають, тоді я піду на небо - ні, не кидай мене! - вибач моє тіло вже знайшли, я відчуваю Саме в цей час Хісин зрозумів, що це за відчуття, які з'являються біля Сонхуна. Це - кохання. - сонхун, якщо ти підеш то й я. Я хочу провести цей час, доки ти поряд зі мною найкраще, не знаю як це можливо, але хочу що б ми були разом завжди Сонхуна це розчулило, тільки вже час, його тіло саме ховають, і тільки на очах у хісина сонхун промовляє слова: - Хісин, я тебе кохаю, пробач Та зникає - НІ, СОНХУН, Я ТЕЖ ТЕБЕ КОХАЮ, НЕ КИДАЙ МЕНЕ, НІ І в цей же час він стає на перила й стрибає в річку. На наступний день кажуть по новинах: