​Одного разу «майстру саспенсу» Альфреду Гічкоку поставили два запитання: 1. Яка різниця між сюрпризом і саспенсом? 2. Як ви використовуєте саспенс, щоб занурити людей у свої історії? На обидва запитання він відповів однією аналогією — «Бомба під столом»: «Зараз у нас невинна бесіда. Припустімо, що під цим столом між нами лежить бомба. Нічого не відбувається, а потім раптом «Бум!». Лунає вибух. Люди здивовані, але до цього сюрпризу вони бачила абсолютно звичайну сцену, без особливих наслідків. Тепер візьмемо саспенс-ситуацію. Бомба знаходиться під столом, і люди знають про це. Мабуть, тому, що вони бачили, як анархіст встановив її туди. Люди знають, що бомба вибухне о першій годині, а в приміщенні є годинник. І вони бачать, що вже без чверті перша. У цих умовах та сама нешкідлива розмова стає захопливою, оскільки в сцені бере участь публіка. Глядачі прагнуть попередити героїв на екрані: «Не варто говорити про такі дрібниці. Під вами бомба, і вона ось-ось вибухне!» У першому випадку ми подарували публіці п’ятнадцять секунд несподіванки в момент вибуху. У другому ми забезпечили їм п’ятнадцять хвилин саспенсу. Висновок полягає в тому, що за можливості необхідно інформувати людей. За винятком випадків, коли сюрприз — це поворот, тобто коли несподівана розв’язка — сама по собі родзинка історії». 📝Забронюй індивідуальну консультацію 📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж» 🎬Підпишись на game of stories