Вчора, 14 січня, у Львові відбувся показ фільму "Колір гранату" із попередньою лекцією Станіслава Тарасенка (арт-менеджер "Планети кіно"). Насправді, хотіла написати ще вчора, але вирішила "переночувати" з думками. Вони дуже різні. Мабуть, я все ж таки рада побачити на екрані історію, яка мала величезний вплив на моє становлення, почути мову, від якої перехоплює подих. Я вперше дивлюсь "Колір граната" після смерті мами, вірогідно, очікування були трохи завищені, "приправлені" тугою та смутком. Але! Захід спонсорували вірмени. Це і не дивно: Саят-Нова - майже легендарна постать, і його ділять між собою Вірменія, Азербайджан, Сакартвело. Але ж становлення Поета, його любов, нерозривні із останньою країною... У фільмі дуже багато творів, пов'язаних з регіоном (молитва святому Георгію, "Наш світ - вікно", "Я - соловей"). Окрім того, фільм неможливо уявити без Софіко Чіаурелі! Жодного слова від лектора. Особливо в контексті сучасних подій - це дивно. По-друге - багато технічної інформації від Станіслава. Він, зокрема, говорив, що Крістобаль Баленсьяга надихався твором Параджанова. Це сумнівно: модельєр припинив діяльність у 1960-х. Скоріше, мова йшла про Демну Гвасалію, який родом із Сухумі, і нині очолює модний дім? Я не почула жодної інформації щодо образів. Так, якщо ви плануєте подивитись це кіно, повторювати мантру "сюрреалізм, вигадка, сон" - оманливо. Параджанов нічого не робив випадково, він продумував кожну деталь, кожен образ, сам творячи мистецтво. Будь ласка, прочитайте хоч щось, бо фукати на сценах ритуального жертвоприношення та сміятись над отарою у храмі - це крінж та елементарна неосвіченість. Жодної згадки про те, що картина тісно пов'язана з квір-мистецтвом, чи не перший твір у совкє! В одному я дійсно згідна: багато людей все ж не усвідомлюють цього генія, і використовують його лише для того, щоб блискнути знаннями на черговому побаченні, десь у закладах "Мрійники" чи "Промінь". Будь ласка, не треба використовувати складну міфологічну конструкцію, культуру народу, який майже витруїли росіяни, космогонічну історію Поета як спосіб затягнути когось у ліжко! Що ж, я вийшла у мокрому від сліз светрі, дехто просто пішов з середини сеансу, інші казали: "Брєд", "Красиво", "Нічого не зрозуміла". Хочеться вірити, що десь на задніх рядах, у якомусь кріслі, сиділа-таки людина, що хоча ж би чула про Саят-Нова. І маленький бонус: збірка творів Поета https://shron1.chtyvo.org.ua/Saiadian_Arutiun/Liryka.pdf?PHPSESSID=ms5r2ui3s1lgcpcvijh8kukot1 #подія@freskilviv