і я вб'ю тебе завтра, якщо не помру перша.
середина осені, це нас не перевершить.
кохали обидві, якщо так можна назвати.
або ж з розуму зійшли, так цьóго бажавши.
в коханні гірка, немов мелена кава.
відтоді п'ю чай, точно, згадала.
чи це щось нам дасть?я тебе не забуду.
новий вірш присвячений тобі, тільки от ти не збагнула.
навіть одиниці не зрозуміють про кого, можливо це він? можливо обоє.
запитання тут лишні, "я більш не сумую."
брехня моя звісно терпкість здобула.
солодким з усього лиш були вуста.
в коханні і очі накрила пелена.
темрява, смак, і більше нічого.
з розуму зійти?чи зазнати нам болю?
кінець не солодкий, не терпкий й не гірчить.
уже не болючий, навіть не на мить.
тут простий спокій, надіюсь й у тебе.
мить і залишимось ми тут без потреби.