незнайомець, якого я знала напам'ять, знову зі мною.
виявляється він пам'ятає більше ніж ми обоє.
закоханий по вуха, що я лиш зараз пізнала.
а як виявилось від себе те ж саме приховала.
знаю його запах, дотики чутливі.
в коханні помираю, в ньому й хочу жити.
чи породить воно щось нове, чи в ньому задихнемось?
давай не думати, як раніше було.
один одним захлинемось.
страх чистого аркуша.
не виточений грифель.
ось-ось торкнеться паперу і викоканає новий витвір.
обрамлені риси чарівної постаті.
щось новеньке, свіже.
уже не таке, інакше, не таке як інше.
а ні, уже торкнувся, не він, не грифель.
стільки емоцій, я пригорнулась, я і є його витвір.
він вивчає мене всю, з ніг до голови й водночас..
в думках моїх він зостався, це вже не нове, промовчав.
і тільки від тебе йокнуло серденько.
більш ні від кого таке не відчую.
новий доторк - спалах, я ще не скоро їх забуду.
коли торкався так мене бережно.
я знала, що далі почую.
слова про кохання, яких ще досі я не зможу, і не здобуду.