Ніщо так не зводить сонливість нанівець як чашка чорної кави зранку. Люсі дивилась у вікно, спостерігаючи за машинами що проїжджали повз її будинку. Лише вчора вона чула жахливі крики людей, які молять про помилування. Дівчина поглянула на годинник. Опів на восьму. Вона поставила чашку на стіл і одягнула пальто, виходячи з будинку. Останнім часом Люсі була більш розсіяною, і це все через одного постійного клієнта у кафе, де вона працює офіціанткою. Це була дівчина, яка представилась як Кайлі. Вона часто починала розмову на пустому місці і намагалась привернути увагу Люсі, що її дратувало. Вона лише сподівалась що якогось дня Кайлі зб'є вантажівка аби вона більш не приходила в це кафе. Насправді ж Люсі має дві роботи. Зранку і до вечора вона працює у кафе, а вночі позбуває життя людей на замовлення. Подвійне життя дуже виснажливе, принаймні для Люсі це означає, що кожного дня вона буде вислуховувати все що говорить це рудо-волосе дівчисько, що її не дуже захоплювало. Вона не могла заперечити або просто піти, бо Люсі звільнять роботи в кафе, яке їй вже доволі сподобалось. У будь якому випадку, також це може погрожувати її життю на волі. Після роботи їй подзвонив менеджер. У Люсі і так був трохи зіпсований настрій через надокучання Кайлі в кафе. Вона зітхнула і підняла слухавку. Наступна її жертва, Тод Хатер. Самотній, живе в будинку на окраїні міста. Він обманює літніх людей на великі суми грошей, а потім кидає старих на свавілля долі, тож цього разу Люсі було не дуже шкода позбути його життя. По прибуттю на місце призначення вже було темно, дівчина з легкістю пробралась в його будинок і прикінчила бідолаху. Вона витирала пістолет від крові. У її планах було замести сліди у вшиватись звідси якомога швидше. Але вона застигла, коли почула обережні кроки, що наближались. Невже вона могла помилятись і з Тодом жив хтось іще? У голові Люсі одразу ж з'явились можливі подальші події і кроки за якими вона могла б слідкувати у будь якому випадку. Її думки крутились, здавалось, що з її маківки йшов пар. Тим часом кроки ставали все ближче, вони були врівноважені і легкі ніби так і не хотіли відлякати дівчину. Нарешті хтось увійшов у кімнату і Люсі, не втрачаючи ні хвилини напала на незнайомця, збивши його з ніг і осідлавши його. Вона притиснула пістолет до його грудей, погрожуючи вистрілити. Але яке було її здивування коли вона побачила... Кайлі. Люсі шоковано дивилась на руду дівчину під нею, здавалось щось у ній потряслось, а голова в раз стала пустою, ніби її промили водою з милом. Тим часом Кайлі швидко підняла руку, тримаючи щось у ній. Люсі очікувала все, окрім квітки. Ніжні рожеві пелюстки були такі невинні і чисті, найгарніша квітка яку вона лише могла собі уявити. Думка про те що ця квітка була для неї, навіть якщо Кайлі знала чим вона займається і, ймовірно, навіть чула як вона вбила шахрая, змусила її серце забитись швидше.
