Фанфік «Неможливо, просто неможливо…» Сьогодні ти пішла гуляти Розе та взяла з собою свого брата Чіміна Т/і📱- Алло, Розешка ти де? Розе📱- вже бачу тебе!] Т/і📱- я тебе теж, все зара зустрінемось) Чімін - трясця, скільки цю твою подругу чекати?! Т/і - та он вона йде! Розе - Привітик Т/і.. А це хто? Т/і - А це мій «улюблений» старший братик, мене мама заставила його з собою взяти Чімін - день добрий Розе - Тобі теж… Т/і - пішліть вже Ви дуже добро погуляли, посміялися та поїли та вже йшли додому Чімін - все таки було прикольно Т/і - Ага Розе - згодна, хахаха Т/і - хахаха Чімін - так Розе чи як там тебе Розе - так я Розе Чімін- я тобі зара таксі викличу, а ми підемо додому Розе - Дякую!] Через 5 хвилин ви вже пішли додому Т/ і - пішли додому я вже хочу полежати Чімін - окей, давай те завтра погуляємо, я покличу Чонгука ще Т/і- окей зара Розе напишу, а ти своєму Чонгуку чи як там його, вже не памʼятаю пиши Чімін написав Чонгуку, а Ти написала Розе Рін - О привіт Т/і! Т/і - о привітик!] Ти вдома) Рін - Так , сьогодні у мене вихідний Т/і - Прикольно Рін - я пійду спати вже пізно, надобраніч! Т/і - Тобі теж !] Наступив ранок і ви з Чіміном пішли в парк, де вас чекали Чонгук та Розе Вибачте що коротко, усім надобраніч!]